Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

– Впиши її у світ, – закликав він Дашвонта, – бо твої пензлі володіють такою магією, що вона може навіть ожити; відклади свої аркуші і йди до нас випити трохи вина.

Власні імператорові життєдайні сили саме тоді тимчасово вичерпалися у зв'язку з неймовірним зусиллям, спрямованим на створення та утримання в уяві своєї дружини Джодги, тож у цьому випадку він не міг діяти прямо і мусив покладатися на мистецтво.

Дашвонт одразу приступив до зображення життя забутої Акбарової тітоньки в цілій серії незвичайних робіт, що затьмарили навіть зображення Гамзи. Ожила вся Фергана: трибрамна фортеця Андижана, що заковтує воду (туди впадає дев'ять потоків, але жоден не витікає), дванадцять гірських вершин над сусіднім містом Ош, а також пустеля, де дванадцять дервішів загубили одне одного у піщаній бурі, а також безліч змій, козлів і зайців. На першій картині Дашвонт зобразив забуту принцесу чотирирічною дівчинкою, що гуляє з маленьким кошиком у величних лісах єтікентських гір і збирає листки та коріння беладони, аби з їхньою допомогою посилити блиск своїх очей і, мабуть, аби отруїти своїх ворогів, і велику кількість містичної рослини, яку місцеві називають аїк от'ї, відому ще як мадрагора. Мандрагора – або ж «людина-дракон», була родичем смертельної беладони, дурману і на перший погляд була дуже схожою на неї; але її коріння мало людські обриси, і воно зойкало, коли його витягувати з землі, так само як люди, коли їх закопують живцем. Глибини її чар не треба пояснювати, бо кожен, хто бачив першу картину, усвідомлював, що Дашвонтів інтуїтивний геній відкриває забуту принцесу, як Просвітлену від народження, котра інстинктивно знала, що треба робити, аби захистити себе і завоювати серця чоловіків, що часто виявлялося тим самим.

Сама картина мала якусь магію, тому що в момент, коли стара принцеса Ґульбадан глянула на неї в Акбарових приватних покоях, то вмить згадала ім'я забутої дівчини, що днями крутилося у неї на язику і не давало їй спокійно їсти.

– Її мати була Махдум Султан Беґум, – сказала Ґульбадан і нагнулася низько над блискучою сторінкою і говорила так тихо, що імператорові довелося також нагнутися, аби почути її слова. – Махдум, саме таким було ім'я матері, останнього справжнього кохання Умара Шейха Мірзи. А дівчина називалася Кара Кьоз, саме Кара Кьоз! – Ханзада жовчно ненавиділа її, аж поки не вирішила натомість полюбити її.

Ґульбадан Беґум пригадала розповіді про марнославство Ханзади Беґум. Щоранку, коли Ханзада пробуджувалася (розповідала вона імператорові), її головна фрейліна мала сказати:

– Ось вона прокидається, Хамзада Беґум; найкрасивіша жінка у світі розплющує очі й оглядає свою вроду.

А коли йшла вшанувати свого батька Умара Шейха Мірзу, то покликачі вигукували:

– Ось прийшла ваша донька, найкрасивіша жінка у світі, яка править у царині вроди так само, як ви у царині сили.

А коли заходила до материного будуару, Ханзада чула щось схоже від самої королеви-драконихи; Кутлюґг Ніґар Ханум, видихаючи вогонь з очей і дим з носа, сурмила про прибуття першонародженої дитини:

– Ханзада, найпрекрасніша у світі, прийшла до мене, аби мої слабкі очі насолоджувалися її вродою.

Але тут народилася наймолодша принцеса від Махдум Султан Беґум. З першого дня свого народження їх назвали Кара Кьоз, що означало Чорні Очі, аби підкреслити надзвичайну силу її очиць, що зачаровували геть усе, на що вони дивилися. З того дня Ханзада помітила зміну у тембрі щоденного захоплення її вродою; нещирости звучало більше, ніж допускалося. В наступні роки було кілька спроб убивства маленької дівчинки, і жоден з них не приписувався Ханзаді. Отрута була у чашці з молоком, яке випила Чорні Очі; вона залишилася неушкодженою, але її декоративна собачка, якій вона дала випити залишки молока, трохи покорчившись від болю, нагло здохла, а потім був ще один напій, до якого хтось підсипав | потовчених діамантів, які мали спричинити страшну смерть, відому як «рідкий вогонь», але діаманти безболісно пройшли крізь дівчинку, а спробу вбивства виявили лишень тоді, коли рабиня-служниця, миючи королівську вбиральню, знайшла мерехтливі камінці у калі принцеси.

Коли ж стало зрозуміло, що принцеса Чорні Очі володіє надприродним даром, спроби вбивства припинилися, а Ханзада Беґум, проковтнувши гординю, змінила тактику, почавши пестити й голубити свою маленьку суперницю. Невдовзі рідна тільки по батькові старша сестра потрапила під чари молодшої. У дворі Умара Шейха Мірзи почали казати, що його молодша донька може бути реінкарнацією легендарної Аланкуа, монгольської богині сонця, яка була праматір'ю Темюджина, або Чингіза, Ґенґгіз Хана, яка володіла світлом і могла підпорядкувати собі духи темряви, погрожуючи тіням просвітленням, і в такий спосіб нейтралізовувала їх у їхніх схованках. Аланкуа була володаркою життя і смерти. Навколо підростаючої дівчинки почав формуватися релігійний культ сонцепоклонництва.