Валерій Лапікура - Кобиздохівські оповісті

Здесь есть возможность читать онлайн «Валерій Лапікура - Кобиздохівські оповісті» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кобиздохівські оповісті: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кобиздохівські оповісті»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Перед вами - унікальна за жанром книга не лише для української, а й для світової літератури. А саме - химерний роман. Щоправда, самі автори скромно називають його романом-анекдотом. Чого тут тільки немає! Від ностальгічних спогадів про далеке і не дуже віддалене минуле до стовідсотково неймовірних - і все ж таки реальних - історій, що мали місце у типовому старовинному подільському містечку біля витоків Росі. Та найнеймовірніше те, що всі без винятку герої книги та пригоди, які їм довелося пережити - реальні. Не вірите? Спитайте у самих героїв. Чи їхніх нащадків. Це не складно. Автори зберегли справжні імена та прізвища, не забувши, до речі, запитати на це дозволу у кожного зі своїх земляків або їхніх дітей чи онуків. Як і в реальному житті, в романі є і сміх, і сльози. Але все ж таки - сміху більше. Бо чи ж ми не українці?

Кобиздохівські оповісті — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кобиздохівські оповісті», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

А наш маленький маланчучок районного ґатунку, отой дурень Марчучок закінчив свою партійну кар’єру водночас із столичним «патроном». Один із кобиздохівських дядьків застав його «в амурах» зі своєю легковажною дружиною. Дядько, вочевидь, не читав шостої статті Конституції СРСР про керівну і рушійну силу КПРС в радянському суспільстві. Бо гнав номенклатурного бахура пужалном через усе село. А потім ще й штани відіслав доплатною бандероллю до вищих інстанцій з відповідним коментарем. Тов. Марчучка вигнали, а догану з Петра Постригача та його тещі зняли навіть без обговорення.

Кращі люди села

На стенді з такою назвою в маленькому музеї історії Кобиздохівки висіла з-поміж інших фотографія з підписом: „Сметана Анатолій Лукич, заслужений працівник культури УРСР. Київ”. А після війни Толя Сметана, по-місцевому Толік був у Кобиздохівці завклубом.

Батько його, старий Лука Сметана увійшов до історії Кобиздохівки двома жартами. Спочатку зганьбив батюшку, тобто, попа, а вже за радянської влади пошив у дурні самого секретаря повіткому.

Спочатку про батюшку. Старий Лука Сметана служив у нього за кучера. Або, як мої земляки кажуть, за фурмана. Отаке слівце - вроді й не наше, а причепилося. У нас, у Кобиздохівці багато таких слів, до речі. „Пелехатий”, „кагал”, „хамішуцер”. Але я не про слова. Ви вже зрозуміли, у якого народу ми їх позичили. Я про Луку-фурмана. Хоча й назвали його на честь апостола з дванадцяти, та ще й євангеліста, характер у Луки був аж ніяк не апостольський. Чим він уже своєму батюшці допік, кобиздохівська історія замовчує. А от чим Луці батюшка відплатив, це вже відомо. Негарно вчинив, клятий піп, не по-божому. Випитав у Сметанихи на сповіді якісь інтимні подробиці про чоловіка і громогласно розголосив усе це на проповіді. На таємницю сповіді йому, як бачите, було начхати зі своєї дзвіниці.

Це зараз про такі речі в газетах пишуть і по радіо розказують. А як пізно ввечері, та ще по каналам поклацати, то можна не тільки почути, а й побачити. Еротика називається. Це зараз. А в ті старі часи таке не те що робить, а й розказувати про нього в Кобиздохівці називалось „позор”. А цей довгогривий мало того, що на людях розляпав, що Лука зі своєю Сметанихою вночі робить, та ще й Содом з Гоморою навіщось приплутав. Люди, щоправда, так нічого до пуття і не зрозуміли, окрім того, що батюшків фурман - великий грішник. І на всяк випадок заборонили своїм дітям з його малими гратись. А покривджений Лука все втямив, бо він Біблію читав. Однак, промовчав. Старий Сметана взагалі мало говорив. Це синок у нього балакучим уродився. Весь в свою матір-Сметаниху.

Так ото. Батюшка свого фурмана образив на Покрову, себто, посеред жовтня. А поквитався з ним Сметана аж після Різдва.

Йордань була, Водохреща. Мороз добрячий, на ставку вже все приготували, ополонку вирубали, великого хреста та вівтар з льоду зробили - все, як має бути. Зійшлися люди не лише з Кобиздохівки, а й з Булаївки, з Очеретні, з Очиткова… навіть цигани з Райків - і ті прийшли. Стоять, мерзнуть, чекають батюшку. Нарешті вдалині „дзелень-дзелень”, святий отець їдуть. Як завжди, швидким галопом. Казав: люблю, коли вітер у вухах свище. Лука Сметана на передку саней, коні вудила гризуть, аж зуби кришаться, пара з ніздрів летить. Пейзаж роботи Левітана.

Лапікуриха:Допригадувався! Де ти бачив у Левітана коні? То у Саврасова!

Лапікура:Ні, не у Саврасова, а у цього, як його?… Ну, онук у нього ще з вусиками і, кажуть, у президенти Росії збирається.

Лапікуриха:Баркашов, чи що? Свят-свят! Щось я не пам’ятаю такого художника. Ти ще Едічку Лимонова згадай.

Лапікура:Та ні, я не цього придурка маю на увазі, а того розумного дядька, як його… ну, москалі ще на його честь горілку випустили. Після того, як він фільм зробив про пісню.

Лапікуриха:Яку ще пісню?

Лапікура:Котру покійний Яковченко любив співати. Про «утомлённое солнце».

Лапікуриха:Розуме коханий, Яковченко про «давай пожмём друг другу руки» виспівував. А ти, напевне, Микиту Сергійовича маєш на увазі, котрий Міхалков.

Лапікура:Точно! Друкуй - пейзаж роботи Міхалкова.

Лапікуриха:Кепеле, було таке, щоб ти хоч раз чиєсь прізвище не переплутав?

Лапікура:Твоя правда. І взагалі - я мав на увазі не Микиту Міхалкова, а мою колишню колегу Аллу Сурікову, котра зараз теж кінорежисер. Це її дідуньо коней писав.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кобиздохівські оповісті»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кобиздохівські оповісті» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Валерій Лапікура - Непосидючі покійнички
Валерій Лапікура
Валер'ян Підмогильний - Оповідання. Повість. Романи
Валер'ян Підмогильний
libcat.ru: книга без обложки
Емма Андієвська
Валерій Лапікура - Короп по-чорнобильськи
Валерій Лапікура
Валерій Лапікура - Поїзд, що зник
Валерій Лапікура
Валерій і Наталя Лапікури - Наступна станція - смерть
Валерій і Наталя Лапікури
Валерій Лапікури - В Багдаді все спокійно
Валерій Лапікури
Валерій Лапікура - Вовкулаки не пройдуть
Валерій Лапікура
Валерій Лапікура - Комісар Мегре і Кіціус
Валерій Лапікура
Валерій Лапікура - Покійник «по-флотському»
Валерій Лапікура
Валер’ян Підмогильний - Добрий Бог. Оповідання
Валер’ян Підмогильний
Отзывы о книге «Кобиздохівські оповісті»

Обсуждение, отзывы о книге «Кобиздохівські оповісті» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x