Харуки Мураками - 1Q84. Книга третя

— Тому я й потребувала пістолета, — сказала Аомаме.

— Природно, й Фукускеголовий добре знав, — провадив далі Тамару, — що секта полює за вами, щоб вас допитати й покарати. Однак, здається, з плином часу ситуація сильно змінилася. І коли зі сцени зник Фукускеголовий, я мав телефонну розмову з одним представником секти, який сказав, що вони вже не мають наміру завдавати вам шкоди. І хочуть, щоб я вам це передав. Звісно, це може виявитися пасткою. Та мені здалося, що вони казали правду. Мовляв, в певному розумінні лідер сам хотів смерті. Так мені пояснював згаданий представник. Ідеться, так би мовити, про самогубство лідера, а тому вас, мовляв, уже не треба карати.

— Це правда! — сухим голосом підтвердила Аомаме. — Лідер від самого початку знав, що я прийшла вбити його. І хотів, щоб я це зробила. Того вечора у номері-люкс готелю «Окура».

— Його охоронці вашого справжнього обличчя не розпізнали. А от лідеру все було ясно.

— Яким чином, невідомо, але він усе знав наперед, — сказала Аомаме. — Він мене там чекав.

Після короткої паузи Тамару сказав:

— І там щось відбулося?

— Ми уклали угоду.

— Я про це нічого не чув, — сказав Тамару суворим голосом.

— Я не мала нагоди розповісти.

— То поясніть зараз, яка це була угода.

— Поки я упродовж години розминала йому м'язи, він розповідав. Виявляється, знав про Тенґо-куна. І чомусь навіть про зв'язок між мною і Тенґо-куном. Сказав, що хоче, щоб я вбила його. Щоб, мовляв, якнайскоріше звільнила його від безперервних нестерпних мук. Сказав, що взамін за це зможе врятувати життя Тенґо-куну. Тому я вирішила обірвати життя лідера секти. Навіть якби я не приклала до цього своїх рук, він усе одно неухильно наближався до смерті. Хоча, якщо згадати про його дотеперішні вчинки, мені хотілося залишити його і далі страждати…

— Але про цю угоду ви не доповіли мадам.

— Я вирушила туди, щоб убити лідера, і я виконала своє завдання, — сказала Аомаме. — А Тенґо-кун — це загалом моя особиста справа.

— Нехай буде по-вашому, — майже примирившись, сказав Тамару. — Ви справді повністю виконали своє завдання. Це я визнаю. І те, що питання про Тенґо-куна — ваша особиста справа. Та приблизно в той час ви чомусь завагітніли. Цього так просто не можна обійти мовчанкою.

— Не приблизно в той час. А того вечора, коли в центрі столиці несамовито гуркотів грім і бушувала злива. Саме того вечора, коли я спровадила на той світ лідера. Як я вже казала, завагітніла без статевого акту.

Тамару зітхнув.

— Враховуючи характер проблеми, мені залишається тільки вірити вашим словам або зовсім не вірити. Я досі вважав вас людиною, вартою довіри, і хотів би зараз вам вірити. Але цього разу я не бачу у ваших словах логіки. Бо взагалі я людина, яка дотримується дедуктивного способу мислення.

Аомаме й далі мовчала.

— А чи немає якогось причинно-наслідкового зв'язку між вбивством лідера й загадковою вагітністю? — запитав Тамару.

— Нічого не можу сказати.

— Ви не допускаєте можливості, що зародок у вашому лоні від лідера? Що якимось способом — невідомо, яким — він запліднив вас. У такому разі було б зрозуміло, чому вони будь-що хочуть вас схопити. Бо їм потрібен спадкоємець лідера.

Стискаючи в руці слухавку, Аомаме хитнула головою.

— Такого не може бути. Дитина від Тенґо-куна. Я в цьому впевнена.

— І щодо цього мені залишається тільки вірити вашим словам або зовсім не вірити.

— І я не можу дати іншого пояснення.

Тамару знову зітхнув.

— Нехай буде по-вашому. Тимчасово повіримо вашим словам, що дитина від Тенґо Кавани. І ви в цьому впевнені. Однак і в цьому все ще немає логіки. Від самого початку вони збиралися вас впіймати й суворо покарати. Але в певний момент щось сталося. А може, щось з'ясувалося. І тепер ви їм потрібні. Вони кажуть, що гарантують вам при собі повну безпеку. І хотіли б переговорити про це безпосередньо з вами. Власне, що ж сталося?

— Та я їм не потрібна, — відповіла Аомаме. — Гадаю, їм потрібний зародок у моєму лоні. У певний момент вони про нього дізналися.

— Так-так! — десь озвався карлик у ролі клакера.

— Я трохи не встигаю за вашими думками, — сказав Тамару. І ще раз пирхнув. — Зв'язку між ними все ще не видно.

«Зв'язку не видно, бо є два Місяці! — подумала Аомаме. — От чому все втратило зв'язок». Але вголос нічого не сказала.

— Так-так! — десь підхопили гуртом інших шестеро карликів.

— Їм потрібно чути віщий голос. Так сказав мій співрозмовник по телефону. Мовляв, втративши той голос, секта може загинути. Я не розумію, що конкретно означає «чути віщий голос». Може, дитина у вашому животі — це те, що «чує віщий голос»?