Умберто Еко - Празький цвинтар [без ілюстрацій]

1. Vittoria a Calatafimi , 1860 © Mary Evans Picture Library / Archivi Alinari.

2. Honoré Daumier, Un giorno in cui non si paga … (Il publico al Salon, 10, per Le Charivari), 1852 © BnF.

3. Honoré Daumier, E dire che ci sono persone che bevono assenzio in un paese che produce buon vino come questo! (Il publico al Salon, 10, Croquis parisiens per Le journal amusant ), 1864 © BnF.

4. Le Petit Journal, 13 Janvier 1895 © Archivi Alinari.

Усі згадані ілюстрації знаходяться в іконографічному архіві Автора.

Етьєн Доле (1509–1546) — французький письменник, перекладач та друкар. Через переклад Біблії «вільним, чуттєвим перекладом» був звинувачений у безбожництві та виданні заборонених книг. Страчений на багатті.

Жорж Ежен Осман (1809–1891) — відомий містобудівник, член Академії образотворчого мистецтва, з 1853 року був префектом департаменту Сена. Відомий тим, що, перебудовуючи Париж, зруйнував старі квартали та паризькі вулички заради нових широких проспектів, алей та бульварів. Ідеться про знесення будівель саме цих часів.

Торгівля якісним уживаним товаром (фр.).

Гра слів: тератологія — це стиль графічного мистецтва, в якому використовується надзвичайно багато дивовижно-фантастичних образів, а також наука, що вивчає вроджені каліцтва.

Лахміття, уживані речі (фр.).

Наукова назва неприємного запаху поту.

Те ж саме, що товстошкірі тварини, що населяють теплі країни.

Жозеф Артюр де Ґобіно (1816–1882) — французький дипломат, романіст, соціолог, автор расової теорії, якою у подальшому скористалися німецькі націонал-соціалісти. Вважається засновником сучасної расистської ідеології.

Вони увесь час бурчать (фр.).

Не знаю (фр.).

Йдеться про скандал, у центрі якого опинився французький математик Мішель Шаль, котрий, виступаючи перед науковцями, розповідав, що знайшов листи видатних людей. Але ці листи виявилися фальшивками, що їх продав йому пройдисвіт Врен-Дені Люка.

Йдеться про комедію Мольєра «Скупий».

Персонаж роману Оноре де Бальзака «Євгенія Ґранде».

Третя Французька республіка — конституційний лад у Франції, прийнятий 4 вересня 1870 року, що проіснував до 1940 року. Після важкої поразки під Седаном від німців, під тиском озброєного натовпу була скасована імперія і проголошена республіка.

Джузеппе Мацціні (1805–1872) — італійський революціонер, один із засновників союзу «Молода Італія», який ставив собі метою створення незалежної Італійської республіки.

Луї Адольф Тьєр (1797–1877) — відомий французький політичний діяч та історик. Перший президент Третьої республіки. Автор кількох праць з історії Великої Французької революції. Енергійно та жорстоко боровся з Паризькою комуною.

Заклади, що існували у Франції у часи Другої імперії. У них подавали пиво, а власне заклади були стилізовані під різноманітні теми, відповідно, клієнтів обслуговували офіціантки у тематичних убраннях, вони пили з клієнтом, і якщо він того забажає, обслуговували їх у кімнатах нагорі або у готелях неподалік, з власниками яких хазяїн цього закладу мав домовленість. Жінки платили частку своєму патронові, при цьому ще й оплачували напої та навіть сірники для свого клієнта.

Анісова горілка (фр.).

Настоянка на чорній смородині (фр.).

Самуель Оґюст Тіссо (1728–1797) — швейцарський медик, що написав працю під назвою «Онанізм», де розповідав про шкоду мастурбації для здоров'я, називаючи серед її наслідків мігрені, розлади зору та розумової діяльності аж до висихання тканин мозку.

Частина латинського виразу: «Ненавиджу й кохаю — значить, я існую».

Написаний особисто від руки.

Головна страва (фр.).

Французькі страви, які входили у «Вечерю трьох імператорів» відомого шеф-кухаря Адольфа Дюґлера з «Caffè Anglais» («Англійської кав'ярні»). Саме такі страви подали у 1864 році російському цареві Олександру II, його синові, прусському королю Вільгельму І та Отто фон Бісмарку, які приїздили на Всесвітню виставку.

« Ґарібальдійська тисяча », або ж « Експедиція тисячі » — воєнна кампанія Джузеппе Ґарібальді у 1860–1861 роках, коли революціонер, висадившись разом з добровольцями на Півдні Італії, завдав кілька поразок Королівству обох Сицилій, унаслідок чого ця територія була приєднана до Сардинського королівства й стала частиною об'єднаного Королівства Італія. У лютому 1861-го п'ємонтським військам здалося місто Ґаета, яке ще тримали прибічники неаполітанського короля Франциска II. У березні цього ж року було створено Королівство Італія.