Хай йому родимець, я ж ще не здитинився.
Надаремні вчені уточнення
Історичні відомості
Єдиний вигаданий персонаж у цій розповіді — головний герой, Симоніно Симоніні, а от дід його, капітан Симоніні, справді існував, хоч і згадувався у творі лише як загадковий автор листа до абата Баррюеля.
Усі інші персонажі (окрім кількох другорядних героїв, як-от Ребауденґо чи Нінуццо) дійсно жили й казали ті ж самі слова й робили ті ж самі вчинки, що й у цьому романі. Це стосується як героїв, які з'являються на сторінках книжки під власними іменами (може, хтось мені не повірить, але така людина, як, наприклад, Лео Таксиль — реальна історична особа), так і персонажів з вигаданими іменами, та й то тому, що я, аби не затягувати розповідь, приписав одному (вигаданому) вчинки й слова кількох людей (які насправді колись існували).
Утім, якщо ми гарненько помізкуємо, то навіть Симоне Симоніні, попри те, що це персонаж збірний, у вуста якого вкладені слова й якому приписані вчинки, які робили декілька людей, певним чином теж колись існував.
Більше того, відверто кажучи, він досі десь серед нас.
Фабула та сюжет
Оповідач цілком усвідомлює, що у досить безладному сюжеті щоденника, який відтворено на цих сторінках (з купою забігань уперед та повернень назад, чи, як би сказали кінематографісти, « flashback ») читач, можливо, не зможе переказати те, в якій послідовності розгорталися події, від народження Симоніні до самого кінця щоденника. Це й є фатальна неузгодженість між story and plot , як кажуть англосакси, чи навіть гірше, як казали російські формалісти (усі геть-чисто євреї) — між фабулой и сюжетом твору. Сказати б по правді, Оповідачеві самому часом важко було в усьому розібратися, та він сподівається, що уважний читач обійдеться без цих тонкощів й отримуватиме не менше задоволення від власне фабули. Однак якщо ж трапиться надто прискіпливий читач чи неметкий на кебу, нижче наведено табличку, яка пояснює взаємозв'язок між двома рівнями (втім, цілком звичними для кожного, як колись давно казали, добротного роману).
У колонці « Сюжет » наведено послідовність сторінок щоденника, відповідно до розділів, достоту так, як читає їх читач. А у колонці «Фабула» відтворено справжню послідовність подій, яку Симоніні чи Далла Піккола згадують чи відновлюють у різний час.
Розділ |
Сюжет |
Фабула |
1. Перехожий, котрий того сірого ранку… |
Оповідач починає читати щоденник Симоніні. |
- |
2. Хто я? |
Щоденник за 24 березня 1897 року |
- |
3. «Ше Маньї» |
Щоденник за 25 березня 1897 року (згадки про обіди у «Ше Маньї» у 1885–1886 роках) |
- |
4. Дідові часи |
Щоденник за 26 березня 1897 року |
1830–1855 роки, дитинство й юність, аж до дідової смерті |
5. Симоніно карбонарій |
Щоденник за 27 березня 1897 року |
1855–1859 роки, робота на нотаріуса Ребауденґо та перші зв'язки зі спецслужбами |
6. На службі у служби |
Щоденник за 28 березня 1897 року |
1860 рік. Зустріч з головами п'ємонтської розвідки |
7. У лавах «тисячі» |
Щоденник за 29 березня 1897 року |
1860 рік. Подорож на «Еммі» разом з Дюма. Прибуття до Палермо. Знайомство з Ньєво. Перше повернення до Турина |
8. «Геркулес» |
Щоденник за 30 березня та 1 травня 1897 року |
1861 рік. Зникнення Ньєво. Друге повернення до Турина й заслання до Парижа |
9. Париж |
Щоденник за 2 квітня 1897 року |
1861 рік. Перші роки життя у Парижі |
10. Спантеличений Далла Піккола |
Щоденник за 3 квітня 1897 року |
- |
11. Жолі |
Щоденник за 3 квітня 1897 року, вночі |
1865 рік. Шпигуючи за Жолі у в'язниці. Пастка для карбонаріїв |
12. Ніч у Празі |
Щоденник за 4 квітня 1897 року |
1865–1866 роки. Перша версія «Празького цвинтаря». Знайомства з Брафманом та Ґуґено |
13. Далла Піккола стверджує, що він не Далла Піккола |
Щоденник за 5 квітня 1897 року |
- |
14. Біарріц |
Щоденник за 5 квітня, пізній ранок |
1867–1868 роки. Зустріч з Ґодше у Мюнхені. Убивство Далла Пікколи |
15. Далла Піккола живий |
Щоденник за 6 та 7 квітня 1897 року |
1869 рік. Лаґранж розповідає про Буллена |
16. Буллен |
Щоденник за 8 квітня 1897 року |
1869 рік. Далла Піккола йде до Буллена |
17. Часи Комуни |
9 квітня 1897 року |
1870 рік. Часи Комуни |
18. Протоколи |
Щоденник за 10 та 11 квітня 1897 року |
1871–1879 роки. Повернення падре Берґамаскі. Домальовки зустрічі на Празькому цвинтарі. Убивство Жолі |
19. Осман-бей |
Щоденник за 11 квітня 1897 року |
1881 рік. Зустріч з Осман-беєм. |
20. Про росіян? |
Щоденник за 12 квітня 1897 року |
- |
21. Таксиль |
Щоденник за 13 квітня 1897 року |
1884 рік. Симоніні знайомиться з Таксилем |
22. Диявол у XIX столітті |
Щоденник за 14 квітня 1897 року |
1884–1896 роки. Антимасонська діяльність Таксиля |
23. Дванадцять років, прожитих гарно |
Щоденник за 15 та 16 квітня 1897 року |
1884–1896 роки. Як у ці роки жив Симоніні (у цей час Симоніні знайомиться з психіатрами з «Ше Маньї», про це він розповідав у третьому розділі) |
24. Нічна меса |
Щоденник за 17 квітня 1897 року (закінчено писати на світанку 18 квітня) |
1896–1897 роки. Провал справи Таксиля. 21 березня 1897 року — Чорна меса |
25. Прояснити голову |
Щоденник за 18 та 19 квітня 1897 року |
1897 рік. Симоніні прозріває й позбавляється Далла Пікколи |
26. Остаточне рішення |
Щоденник за 10 листопада 1898 року |
1898 рік. Остаточне рішення |
27. Перерваний щоденник |
Щоденник за 20 грудня 1898 року |
1898 рік. Підготовка до замаху |
Дата |
Події, які трапилися з часом |
1905 рік |
У Росії виходить у світ книга Сергія Нілуса «Величне в малому», в якій у передньому слові говориться таке: «Один мій наразі вже покійний товариш дав мені рукопис, у якому дивовижно точно й зрозуміло розповідається про план та здійснення злостивої всесвітньої змови… Цей документ потрапив до мене у руки близько чотирьох років тому, й мене цілковито запевнили, що це абсолютно правильний переклад (оригінальних) документів, які жінка вкрала в одного з найвпливовіших масонів, котрий посвячений у найвищі ступені ордену… Викрадення було здійснене наприкінці таємної зустрічі «посвячених», що відбувалася у Франції — гнізді «масонсько-єврейської змови». Тим, хто має бажання побачити й почути, я насмілююся відкрити зміст цього рукопису під заголовком „ Протоколи старійшин Сіону “». «Протоколи» було відразу перекладено багатьма мовами. |
1921 рік |
Лондонська «Таймс» знаходить зв'язок між «Протоколами» та твором Жолі й називає їх підробкою. Відтоді «Протоколи» невпинно перевидаються як справжні. |
1925 рік |
«Майн Кампф» Гітлера (І; 11): «Те, як усе існування цього народу ґрунтується на постійній брехні, видно з добре знаних «Протоколів сіонських мудреців»; «Frankfurter Zeitung» щотижня скиглить про те, що «Протоколи» ґрунтуються на обмані, й у цих словах — найкраще підтвердження того, що вони справжні… Коли ця книга стане суспільним надбанням усього народу, можна буде вважати, що єврейську загрозу усунено». |
1939 рік |
Анрі Роллен «Апокаліпсис нашого часу» («L'Apocalypse de notre temps»): «Протоколи можна вважати одним з найпоширеніших творів у світі після Біблії ». |
Читать дальше