Умберто Еко - Празький цвинтар [без ілюстрацій]

Безперечно, «не маючи страху перед Богом і ігноруючи закони Божі, зневажаючи владу властителів, узаконюючи й потураючи повстанській одержимості, знищивши будь-яке погамування людських пристрастей, залишивши лише кару, все це може призвести лише до одного — всесвітньої революції та бунту. Саме в цьому й є відверте прагнення й неприхована справа численних об'єднань комуністів та соціалістів. І даремно переконувати, що таємне масонське товариство не має стосунку до цих замірів».

Необхідно якнайшвидше «підірвати» бомбу про навернення Таксиля до католицької віри.

Тут, як видається, записи Симоніні перетворюються на мішанину. Ніби він зовсім не пам'ятає, хто навернув Таксиля у католицизм. Наче його пам'ять зробила стрибок, залишивши йому лише спогад про те, що за кілька років Таксиль став католицьким глашатаєм антимасонства. Після того, як він urbi et orbi сповістив про своє повернення в католицизм, марсельці написали спочатку « Les frères trois-points » (де йдеться про три пункти тридцять третього масонського градусу) та « Les Mystères de la Franc-Maçonnerie » (з трагічними ілюстраціями закликів до Нечистого та жаскими ритуалами), а слідом — « Les soeurs maçonnes », де йшлося про масонські ложі, до яких приймають жінок (про що раніше нічого не знали), а за рік — « La Franc-Maçonnerie dévoilée » та ще « La France Maçonnique » [253] «Брати 33 градусів», «Таємниці масонської Франції», «Сестри-масонки», «Розвінчана Франція», «Масонська Франція» ( фр .). .

До того, як перші книжки побачили світ, аби нажахати читача, було достатньо описати якусь ініціацію. Близько восьмої Таксиля викликали до штаб-квартири масонів, де його зустрів брат-швейцар. О пів на дев'яту його зачинили у Кімнаті Роздумів: комірчині з чорними стінами, на яких вип'ячувалися голови мерців, а під ними стирчали дві перехрещені великі гомілкові кістки й виднівся напис: «Якщо тебе привела сюди марна цікавість — забирайся геть!» Несподівано гасова лампадка притухла, на прихованих пазах відсунулася розсувна стіна, й очам необізнаного бранця відкрилося підземелля, освічене печерними факелами. На колодку, обгорнену закривавленим лляним полотном, настромили щойно відрубану людську голову, й, поки Таксиль задкував, почувся голос, який лунав ніби зі стіни: «Тремти, необізнаний, перед тобою голова нашого побратима, котрий порушив клятву, відкривши наші таємниці!»

Звісно, розгадав Таксиль, що йдеться про фокус, і голова, певно, належить побратиму, який ховається у порожній виїмці, видлубаній у колоді; а у лампади напхано клоччя, просякнуте камфорним спиртом та сирою кухонною сіллю, сумішшю, яку ярмаркові фокусники називали «пекельною мішанкою»: якщо її підпалити, то з'являється зеленувате світло, котре надає несправжньому небіжчикові мертвенної блідості. До речі, про обряди посвячення чоловік знав ще дещо, як-от про стіни із запітнілих дзеркал, на яких, коли потухне вогник у горлечку, завдяки магічному ліхтарику з'являлися рухомі примари й навколо зв'язаного чоловіка сходились люди у масках, а потім продірявлювали його кинджальними ударами. Ось якими ницими засобами ложа намагалася підкорити собі вразливих претендентів.

Потому так званий Жахливий брат починав готувати невтаємниченого: знімав з нього капелюха, вбрання та правий черевик, загортав йому аж до коліна праву штанину, оголював йому груди там, де знаходиться серце, зав'язував очі, кілька разів просив обернутися навколо своєї осі, а потім, кілька разів провівши сходами вниз та вгору, вів його до Зали втрачених вроків. Поки відчинялися двері, Брат-знавець, використовуючи товстезні щипці, торохкотів величезними ланцюгами. Претендента проводили до зали, де Знавець тицяв йому в оголені груди кінчиком меча, а Вельмишановний питав: «Невтаємничений, що відчуваєте ви на своїх грудях? Що на ваших очах?» А претендент мав одказати: «Очі мені затуляє товстою пов'язкою, а на грудях своїх відчуваю лезо від зброї». Тоді Вельмишановний мовив: «Пане, цей меч завжди націлений покарати того, хто відступився від клятви, — це символ докорів, які розірвуть ваше серце, якщо, на ваше нещастя, ви станете відступником і зрадите товариство, членом якого прагнете стати; а пов'язка на ваших очах — символ засліплення, в якому перебувала людина, що керується пристрастями й потопає в неуцтві й забобонах».

Потім хтось брав претендента, розкручував його ще кілька разів, поки у бідолахи голова не починала йти обертом, а потім штовхав чоловіка до великої запони, зробленої з цупкого картону, штибу кілець, укритих папером, крізь які у цирку стрибають коні. Почувши наказ про те, що його треба завести у печеру, нещасного щосили кидали на ту запону; картон, звісно, проривався, й претендент падав на матрац, що лежав на тому боці.