София Андрухович - Старі люди

Здесь есть возможность читать онлайн «София Андрухович - Старі люди» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Старі люди: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Старі люди»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Нема сумніву, що повість «Старі люди» є інтуїтивною відповіддю на вимоги літератури новішої від найновішої. Це проза — без індексу: не жіноча, не чоловіча, не юнацька, не стареча, не укладена, не спрощена, не фантастична, не побутова не любовна, не пригодницька і ще сотні не. Тому, що вона — і,і,і… Вона попросту життєва, наскітьки життєвою є література. Настільки ж літературна, наскільки літературним є життя. Чудесна оповість, якої так бракувало.», — [b]Тарас Прохасько[/b]

Старі люди — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Старі люди», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Чому «Жовта вода»? — спитав Лука, сівши поряд.

— Бо жовта, — в її голосі почулася посмішка. — Бо тут всюди жовта глина, а ще повно вільхи. Вони надають озеру кольору іржі. Якщо не враховувати цього — вода тут зовсім чиста.

— А звідки вертоліт?

— Мій чоловік літає.

Лука не зовсім зрозумів, що малося на увазі, але допитуватися не став, бо Марта, здавалося, не хотіла більше говорити. Вона загасила сиґарету і підвелася.

— Вчора лікар сказав, що мені залишається 102 дні, — різким голосом промовила вона, блискавично скидаючи з себе одяг. На кущі зависли хустка, светерок, спідниця. Шпурнула кудись черевички. Мундштук впав біля ніг Луки, і той знічено підібрав його. — Сьогодні вже навіть 101.

Марта зірвалася з місця і з неймовірною для людини поважного віку швидкістю шубовснула у воду. Почувся плюскіт, чорна голова стрімко віддалялася від берега.

Звідкись вибрів Тарзан і, тужливо повискуючи, влігся поряд із Лукою. Так вони тихо сиділи якийсь час, доки задихана Марта, допливши до протилежного берега, і повернувшись назад, не вийшла з води. Тарзан кинувся до неї.

— Присвіти, — ледве змогла вимовити вона.

Лука знайшов в кишені сірники, запалив один. Мартині плечі осяяло тьмяне світло, яке згасло за мить. Але Лука все ж встиг зауважити руді стежечки, що прокладали собі краплини на Мартиній шкірі.

— Бачив колір? — запитала Марта, тремтячи від холоду. Лука кивнув і простягнув їй коц, що лежав поряд з балкою. — Тому і жовта.

Вона сіла на балку, витягла звідкись пакунок із тютюном, старанно витертими руками розпрямила на вкритому коцом коліні напівпрозорий крихітний папірчик. Двома пальцями — вказівним і великим — зачерпнула з пакунка пучку вусатого тютюну, розрівняла його на папірці, трохи тютюну забрала, потім доклала ще. Після того легко перекинула тютюн з папірчика собі на ліву долоню, потерла долоні одна до одної, скатуючи тонку ковбаску. Піднесла руки, не зупиняючи рухів, до обличчя Луки. Він відчув тонкий запах чорносливу. Марта знову перекинула тютюн на папірчик, трохи зігнувши його, покатала ковбаску ще трохи самими пальцями. Тоді, використовуючи вказівні пальці обидвох рук як валики, загорнула тютюн, кінчиком язика лизнула папірчик і заклеїла. Вдоволено дивлячись на папіроску, розрівняла її, надавши форми.

— Хочеш? — Лука взяв.

Скрутила іншу, встромила її в мундштук, припалила, затяглася.

— Знаєш академіка Вуточку?

— Ні, — похитав головою Лука.

— Що, навіть не чув про нього? — здивувалась.

— Не чув.

Тоді Марта почала розповідати.

— Академіка Вуточку мали вбити. Якось він отримує листа:

«Любий пане! Ви, звісно, подивовані цим листом, адже зовсім мене не знаєте. Щоб не втомлювати Вас загадками, відразу переходжу до справи. Знаю, що понад усе на світі Ви цікавитеся життєвим і творчим шляхом Михайля Семенка. Я читав усі статті та монографії, присвячені цьому великому літератору, підписані Вашою рукою. Знаю: для Вас цінною буде кожна інформація, що стосується П'єро-задаваки, «владаря беззмінного залюднених скель», «сентиментального, нудного дилетанта», як він сам любив себе називати, тож хочу запропонувати Вам чимало цікавого. Я добре знав Михайля за життя, ми були близькими протягом його останніх трьох років. І мені відома одна неймовірна таємниця, пов'язана зі стоянням на одній нозі і смертю поета. Без перебільшень, це може стати сенсацією! І я охоче поділюся нею з Вами, адже шаную Вас до безмежності. Сам я теж поет, хоча далеко не такий ґеніальний, як мій покійний друг. Доля повернула так, що я змушений доживати своє життя у вбогості та хворобах, без даху над головою і вічно голодний. Та я не скаржуся. З надією чекаю на Вашу відповідь, бо відчуваю, що смерть моя не за горами, а поділитися моторошною таємницею — єдине бажання, що залишилося. Маю надію, Ви виправдаєте мої сподівання. З глибокою пошаною, підпис.»

Заінтриґований академік Вуточка тут же пише відповідь:

«Шановний добродію! Я більш, аніж зацікавлений у Вашій пропозиції, тож очікую тепер лише на призначення Вами нашої зустрічі.

Ак. Вуточка.

P.S. Якщо це Вас не образить, хотів би щиро запропонувати Вам невелику матеріальну допомогу, необхідні ліки тощо. З найкращими побажаннями — Вуточка.»

Незнайомець відписує:

«Вельмишановний пане Вуточка! Неймовірно зворушений Вашою добротою та щедрістю, я ще більше переконався, що не помилився у Вас і недарма покладаю на Вас такі надії. Тим не менше — і не сприйміть це як образу — хочу відмовитися від так люб'язно та чуйно запропонованої мені допомоги. Натомість призначаю зустріч у Вас вдома 27 вересня, о 23:25. З найглибшою пошаною, підпис.»

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Старі люди»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Старі люди» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Софія Парфанович - Люди і тварини
Софія Парфанович
libcat.ru: книга без обложки
Ричард Старк
Диана Уитни - Старомодные люди
Диана Уитни
Софія Андрухович - Жінки їхніх чоловіків
Софія Андрухович
Софья Прокофьева - На старом чердаке
Софья Прокофьева
Софья Козлова - Старый город
Софья Козлова
Владимир Стариков - Люди чёрной бабочки
Владимир Стариков
Анри Старфол - Люди и бабочки
Анри Старфол
Отзывы о книге «Старі люди»

Обсуждение, отзывы о книге «Старі люди» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x