София Андрухович - Старі люди

Здесь есть возможность читать онлайн «София Андрухович - Старі люди» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Старі люди: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Старі люди»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Нема сумніву, що повість «Старі люди» є інтуїтивною відповіддю на вимоги літератури новішої від найновішої. Це проза — без індексу: не жіноча, не чоловіча, не юнацька, не стареча, не укладена, не спрощена, не фантастична, не побутова не любовна, не пригодницька і ще сотні не. Тому, що вона — і,і,і… Вона попросту життєва, наскітьки життєвою є література. Настільки ж літературна, наскільки літературним є життя. Чудесна оповість, якої так бракувало.», — [b]Тарас Прохасько[/b]

Старі люди — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Старі люди», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ще була Станіслава, інша бабця Луки, вбрана у сріблясті штани і легке сіре пончо, вона перебувала в оточенні кількох кавалерів, і ґречно розмовляла з кожним, спокусливо посміхаючись і зачаровуючи сама себе.

Справа від Луки сидів акуратний дідок з невеличкою клиновидною борідкою, лагідними і трохи печальними блакитними очима, що позирали на всіх з-за окулярів у тонкій позолоченій оправі. Був вбраний у вишуканий помаранчевий костюм зі штруксу. Довгими тонкими пальцями тримав ніж і виделку, і часто-густо позирав на жінку, що сиділа зліва від Луки. Це був Адріан, дідів однокласник.

Натомість свою сусідку Лука бачив, здавалося, вперше, ба ні — вдруге в житті: він впізнав у ній свою рятівницю від підступного Тарзана. Але ця жінка не співала в хорі, ніколи не приходила до них у гості, ще коли Лука мешкав зі старими, він не бачив її на родинних фотографіях. Мала темне жорстке хвилясте волосся, що ледве сягало плечей. Широка спідниця складками спадала додолу, на чорний тонкий светерок, який щільно облягав стан, була накинута квітчаста хустка. Оголена до ліктя права рука жінки спиралася на стіл, між середнім і вказівним пальцем був затиснений довгий мундштук, підтримуваний знизу ще великим пальцем, у мундштуку димілася сиґарета, і увесь дим йшов просто в обличчя Луці.

— Ти не впізнаєш мене, Луко? — запитала вона, помітивши зацікавлений і нескромний погляд, спрямований на неї. — Якби покопирсався в спогадах, напевне згадав би. Ми бачилися, коли тобі виповнилося від сили три роки. Ви з бабцею приходили до мене в гості, ще коли я мешкала в місті. Ти застудився тоді, і ми відпоювали тебе гарячим молоком з медом і маслом.

— Ось чому я не люблю молока, — розгублено сказав Лука. Жінка засміялася і простягнула праву руку, переклавши мундштук у ліву:

— Я Марта, звідна сестра твоєї бабці.

І тоді Лука згадав. Справді, якось бабця почала розказувати щось про свого батька, баяніста, шкільного вчителя музики, в якого в один рік і навіть в один місяць народилося дві доньки від різних жінок: від дружини, бабциної мами, й іншої, незнайомої, що жила в якомусь селі, над озером із жовтою водою.

— Я власниця колиби «Жовта вода», — додала Марта, ніби прочитавши його думки.

«Вилізу на грушку сухую-сухую,
Заспіваю пісню тихую-тихую.
Ой, тихую, тихую, тихую,
Заспіваю пісню тихую, тихую!» —

заревло товариство і дідки з бабусями кинулися танцювати. Хтось підігравав їм на скрипці, ще хтось — на бубні, а Лада взялася за акордеон.

— Ходімо потанцюємо, — підбігла до Луки молода. Той зиркнув на Марту, але вона заперечно похитала головою. Бабця потягла Луку в коло, і він встиг лише зауважити, що сумний Адріан пересів до Марти ближче, як тільки місце звільнилося.

Бабця підстрибувала і гоцала, кружляючи навколо себе і примушуючи так само кружляти й Луку, плескала в долоні, підспівувала, хвицяла ногами, як молода коза — уже на «Ой сусідко-сусідко…» Лука почав задихатись і визволився з бабциних обіймів. Його замінив лікар-терапевт Омелько, здоровецький і рум’янощокий старигань, який підхопив партнерку на руки і завертівся з нею, спритно обминаючи інші пари.

Ні Марти, ні Адріана за столом вже не було. Лука декілька хвилин спостерігав, як Станіслава з блискавичною швидкістю змінює партнерів, розмахуючи своїм пончо, ніби крилами, коли ж танцюристи потрохи почали повертатися на свої місця, Лука, непомічений ніким, шаснув у кущі, проминув освітлену територію і вибрався на берег озера, де було майже зовсім темно.

Почулися оплески і крики схвалення, що перейшли в мертву несподівану тишу. І над плесом полинув сильний голос Лади:

Шуміла ліщина, як ся розвивала,
Плакала дівчина, як ся віддавала.
Не шуми, ліщино, та й не розвивайся,
Не плач, дівчинонько, та й не віддавайся…

Лука згадав, як колись на одній із репетицій хору, де минуло пів його дитинства, ця пісня, кількагодинно повторювана безліч разів, так надокучила йому, що він сам розридався, ніби згадана в ній дівчинонька. Наступної миті наткнувся на Адріана, що вдивлявся кудись у пітьму, знявши окуляри і витираючи їх краєм маринарки.

— Вона десь там, — показав рукою. — Бачиш, де блимає вогник її папіроски?..

Марту Лука знайшов відразу. Вона сиділа на товстій балці, закинувши ногу на ногу.

— Збираємося побудувати тут ще один будинок з кімнатами для гостей, — кивнула на балку. — Місця не вистачає, а бажаючих чимало. Це хороше місце для відпочинку: карасі, раки, в лісі — гриби, малина-ожина. Озеро, врешті-решт. Можна і так плавати, і на човні, і на плоті.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Старі люди»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Старі люди» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Софія Парфанович - Люди і тварини
Софія Парфанович
libcat.ru: книга без обложки
Ричард Старк
Диана Уитни - Старомодные люди
Диана Уитни
Софія Андрухович - Жінки їхніх чоловіків
Софія Андрухович
Софья Прокофьева - На старом чердаке
Софья Прокофьева
Софья Козлова - Старый город
Софья Козлова
Владимир Стариков - Люди чёрной бабочки
Владимир Стариков
Анри Старфол - Люди и бабочки
Анри Старфол
Отзывы о книге «Старі люди»

Обсуждение, отзывы о книге «Старі люди» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x