Ірена Карпа - Перламутрове порно

— В ній, — продовжує Аскольд за кілька годин, — наробили дірок, щоби з'ясувати причину. Наробили дірок, а вже потім дивилися, уроди. Операція тривала 3 години. Я не спав із минуло ночі. Апендицит із патологією.

Звучить як «чіпси з кетчупом». Не виключено, що вони чи якесь лайно типу них і стає причиною діркування вродливих жіночих животів.

Аскольд був втомлений. Це відчувалося по нему, з якою частотою він писав мені: «Я тебе._». Мені було всіх шкода — Аскольда, Віку, їх дитину і мучачіка-бой-френда Віки, бо:

— Тут багато гидоти. Не легка картина. Мене нудить. Мучачікам же потрібна краса. Вони не прийшли до лікарні…

От тобі й на — кохання, видригання. Це ж виходить, що, коли її торкнеться перша старість, коханий-чорнобровий викине з хати, як шавку? Не доведи до того Бог і Соціальна Служба. Віканіто, Вікаріє, Вікторино (!!!) — май розум, жени на собі хлопа, поки ще файна дівка молода, і аби-с контракт шлюбний підписати не забула, бо прийде тобі страшний ханти-мансійськ, як кажуть наші тато.

Цікаво, як все це розвинеться далі. Порядний Аскольдик, певно, що захоче лишитися доглядати екс-дружину на її пост-операційному ложі. Ну, не захоче аж так прямо — обов'язок відчує. Чи жаль. А жаль — це найгидкіше й найдієвіше водночас. Власне, чому найгидкіше? Ми всі, так чи інакше, прагнемо інколи жалю від тих, кого любимо. Це досить гіпокритична заява: «Тільки не треба мене жаліти. Це принизливо». Залежно, в чому пожаліти, залежно, як. Умілий жаль підійде і найсильнішій людині. На жалю можна грати, можна ним платити. АЛЕ: жаль ніколи не повинен іти врозріз із повагою до людини. Чи, принаймні, видимо таким не здаватися. Слово «жалюгідний» — погане слово. Викиньте його, якщо хочете взяти Жаль у свій Арсенал Добрих Справ № 1. Чи візьміть і причепіть кудись на видне місце, якщо Жаль повинен увійти у ваш Арсенал Справ Поганих. На лоба собі причепіть. Фу, які ви. Це давно не модно.

Поки Аскольд сидить і читає книжки в білосніжній палаті Лімерсольської лікарні. Може, навіть вголос читає там що-небудь. Мені Майнес нещодавно читав Чака Палахнюн англійською, поки я безбожно не захропім Читати вголос — добра справа. Особливо ш хворих. Бо мерцям читати вже запізно, бу-га— га Читають вже над ними.

Побачимо. Побачимо, як воно буде.

Отакого листа я збиралася написати Аскол і. Бо чи то віс дові. Бо чи то відслужив свою шляхетну службу Жаль, чи то Мучачік, котрий «коли я приперся до Вікуськи в першій ночі, сидів у моє му кріслі під МОЇМ покривалом дупою мою книжку Кундери» так банальну й дієву чоловічу ревність, чи то мої sms-ні описи гасання на ровері по острові Ніdensее [80]активували відразу до зимних країн і заодно до мене, але

Ну, перестав, то й перестав. Я фаталістка Намагаюся таким не перейматися. Жую фаталістичне своє яблуко, хоча нормальні християни в Україні не жеруть ніц, допоки зійде зірка. Різдво ж як-не-як.

— Не забудь помолитися перед вечерею, урод! Твоя любляча мама. — відсилаю таке своєму ліпшому другові в Київ і Аскольдові в його Прекрасну Далечінь.

— Мамо, йдіть на хуй. Я кутю варю. — відповідає ліпший друг. Аскольд, як уже відомо, мовчить.

— А не пиздиш, сину? — знову пишу я. — Бо ми вже повечеряли картопелькою фрі із кетчупом. Христос рождається!

— Не пизджу. Хай на кацапа перетворюся, як брешу. Та й ви, мамо, добрі християни.

А потім я знову їм своє яблуко. Майнес десь пошвендявся шукати Інтернет на острові, а потім, як прийде, то буде варити Різдвяні вареники. Це, власне, єдине, що хоч якось нагадує святкову вечерю в Галичині. Одна фігня — вареники ті ми купляли в російському магазині «Казачок» на Шьонхаузер Алле, тому вони називаються «пельмені», а всередині у них пармезан і ще якась біда. Ну, хоч вегетаріанські.

Трохи подумавши, вирішую не відсилати Аскольдові і Віці того листа. Бо, по-перше, не так уже й багато бабок у нього, аби давитися (я би ще, може, й вдавилася, але ж у них імунітет). По-друге, я зараз теж на острові посеред моря. Хай не такому теплому, а зовсім навіть навпаки, але раптом герр Посейдон почує ті мої прокльони і змиє нафіг всіх цих безневинних людей довкола мене? Хай живуть. Особливо Майнес. Він іще не домотлошив РhD. А може, в Аскольда просто сіла батарейка. Чи не в нього, а в його телефону.