Ірена Карпа - Перламутрове порно

— Виключіте рубільнік! — раптом підскакує довготелесий білявий бойфренд. При цьому його джинсики кокетливо сповзають ледь не до самих яєць, «звабливо» оголюючи волохате анти-м'язове пузце.

— Рубильник? — перепитуємо ми всі троє. Але, хоч і стоїмо в дверях близько до тої стіни, на яку тикає пальцем Аленове щастя, нічого подібного там не бачимо.

— Де? — питаємо ми знову хором.

— Да там же, там! — він, здається, зараз почне пищати й тупотіти цибатими ніжками. Це погано.

— Нема тут ніякого… рубильника, — розгублено каже Нона і це стає її фатальною помилкою. Цикаючи язиком на ходу (улюблений африкат киян у громадському транспорті), рожевий Аленів фламінго вискакує з-за столу, перескакує стільця й одним стрибком (квартирка ж-то крихітна) опиняється коло нас. Я ледь-ледь сягаю йому плеча. Руки у фламінго такі ж довжелезні, як ноги. Ротик нервово сіпається. Як куряча попка.

— Так вот же он! — і ракавой мужчін натискає пальчиком таку маню-у-сіньку кнопочку. Навіть сюрреалісти не здогадалися би називати її рубильником.

Ален у цей час спокійно робить чай. Цікаво, чи помічає він наші іронічні посмішки. Хоча, насправді вони швидше ошелешені.

Вальдек (о! Точно! Так звали мальчіка-фламінґо!) з гуркотом висуває свого стільця на середину кімнати і видирається на нього. Бере якусь лампочку і тикає її в плафон. А, от чого він рубильник просив вимкнути. Джинсики на шкіряному в бляшках пасочку сповзають і сповзають — я би вже кінчила, аби мені подобався цей «вау-ммм-ах» типаж чуваків. Цікаво, чи збуджує таке Аскольда. Навряд чи. Йому тут взагалі незручно. А Нона не зводить очей із Алена. Вона в нас взагалі дуже душевна -любить, співчуває і жаліє. Нона-Бодхісатва.

Раптом Вальдек кидає в наш біг проникливий погляд № 3:

— Астаарожна там! Нє прісланяйся к стєнкє! (Коли в цій манері говорить Літвінова, я їй пробачаю. А фламінго мене смішить).

Аскольд відходить від стіни й оглядає своє пальто:

— Та ні, нічого, не біле начебто…

— Да нєт! — (ой, якими ж тупими уродами вважає нас братуньо Вальдек!) — Нєт же! Я ета ктаму, что пятна на стєнкє астануцца!!!

Тут уже, пардон, Алене, ми всі троє дико ржемо. Аскольд іще пробував щось там сказати, що його одіж в гівні не валялася і все таке, але ми з Ноною регочемо так, що дивно, як із-під Вальдека не випадає стільчик.

Сам же Вальдек — о, блаженна пустота! -нічогісінько не розуміє і думає, либонь, що сміємося ми з неряхи— Аскольда. Ми швиденько сьорбаємо принесений Аденом чай і вибігаємо геть із їх помешкання, аби в під'їзді знову вибухнути здоровим дитячим сміхом.

Нє— нє, не бійтеся, це не каліграми ніякі. Це я так СОРУ-РАSТЕ зробила. Просто фраза «Bellissimo -mon amour…» [85]Чомусь така лірика, схожа на тонкий ніж, що заходить тобі десь під шкіру й виривається назад мільйонами мурашок крізь пори, здається мені більш придатною для гомосексуального кохання. Тому, що воно трагічніше у своєму неприйнятті більшості «нормальних»? бо скільки би люди не слухали прогресивних маніфестів і не підтримували закони, скільки би не вивертали на спід свою толерацію раніше табуйованих сюжетів, суть їх «прийняття» залишається тією ж-НЕ прийняття. Шушукання, смішки, кліпання, зашаріння і всілякі там: «Хай живуть, як хочуть… Головне, що то — не мої діти».

Нічого дивного. Теж саме з видимою любов'ю парижан до арабів, те ж саме з видимою толерантністю до східноєвропейців, чорних, азіатів тощо. Ну і кльово. Пес ся всрав.

Мова зараз не про вайленс, хоча…

— Бачила недавно твого хлопчика… Щось він в іґнор нас поставив. Лінзи в нього, може?… — (я завжди даю людині право на етичне задкування).

— Пішов він на хуй. — цілком безкомпромісно відповідає Ален.

— Ну, я теж так сказала. Але — з любові до тебе — не вголос.

— Півгодини тому він був жорстоко побитий.

— ???

— …

— Тобою?

— Мною. Дуже сильним я виявився, до речі.

(Мені важко уявити собі лице Алена, коли він пише мені це. Грьобані віртуальні діалоги — даєте ви звільнення, самотність чи просто є частиною порнографії сучасного суспільства? Як каже Нона, років через двадцять знайдеться який-небудь Роберт Картон, що напише світовий бестселлер «Чи є життя поза Інтернетом?»)