Чак Палагнюк - Снаф

Просто тут я подала документи на шість страхових полісів. Єдине, чого в них не вистачало, — це її підпису. Загальна потенційна сума виплати — десять мільйонів.

Начепивши окуляри, міз Райт, скосивши очі, ч птає папери, її маска з авокадо кришиться, розтріскується та відвалюється зеленими окрушинами. Вона тримає папери на витягнутій руці. Пильно розглядаючи дрібний шрифт, вона каже: «Завжди на крок попереду, так?»

За це вона і платить мені скажені гроші, кажу я їй. Мої пальці виколупують кулькову ручку зі щілини між подушками.

І міз Райт каже: «Та королева, чи імператриця, чи як ії?» Підписуючи кожен страховий поліс. Киваючи на телевізор, вона каже: «Ця Мессаліна, їй треба було просто вбити себе…»

Блядуватий чувак саме триндить по мобільному, коли в нього зносить дах. Блядун із чорним волоссям, яке зачесано, затягнуто назад та прилизано гелем, аби приховати його лисину, від чого оголюється нескінченний простір його високого, білого чола, він триндить про фондові опціони, продажні ціни та резервну маржу, коли Шейла підіймає очі від планшетки, яку тримає.

Шейла підкликує натовп та кричить: «Джентльмени». Вона кричить: «Дослухайтесь до своїх номерів, будь ласка. Мені потрібні…»

Кожне вухо повертається, щоб слухати, нашорошується, щоб чути, чуваки припиняють жувати напхані за щоки чипси тако. Чуваки визирають із дверей сортиру, все ще тримаючи член у руці. Очі широко розкриті, ніби хочуть побачити слова. Чуваки шикають один на одного, підіймають руки та машуть ними в повітрі, щоб закрити рота іншим чувакам.

Шейла вистрілює слова вагомо, наче струмінь сперми прямо тобі в око, кажучи: «…номер 247… номер 354… і номер 72». Вона маше рукою в напрямку сходів та каже: «Названих джентльменів прошу слідувати за мною…»

Чувак номер 72, ймовірний малюк Кессі.

От тут у блядуна з мобільним і зносить дах. Чувак притискає телефона до грудей. Він козиряє модельною стрижкою на цицьках — як коли вдягаєш на свою машинку насадку номер один та зістригаєш усе волосся на грудях до однієї довжини в чверть дюйма. Така, як у чуваків із «Міжнародного чоловічого каталогу», тільки без прокачаних м’язів. Чувак каже своєму телефону: «Зачекай хвильку». Він закидає голову та горлає: «Що за хуйня, леді?» Горлаючи вслід за Шейлою, він каже: «Ви думаєте, ми будемо тут стирчати цілий день, щоб засадити якійсь старій корові?»

Піднявшись сходами до половини, Шейла зупиняється. Вона озирається, прикривши очі однією рукою, щоб роздивитися щось у волохатому морі голів.

Угорі по телеку голова якогось Скотленд-ярду, чи Інтерполу, чи якийсь поліцай-макаронник лиже у Кессі Райт на задньому сидінні поліційської тачки. Його язик натрапляє на діамант. Потім він витягає довгу низку діамантів із її піхви. Діаманти — її найкращі друзі, і з Кессі просто несамовито тече.

Малий номер 72, чувак із трояндами, виникає біля мене і питає: «Що ж мені робити?»

Трахни її, кажу я.

Малий заперечує: «Ні», хитаючи головою. Він каже: «Тільки не мою маму».

Блядуватий чувак, його руки та ноги світять засмагою із Сан-Дієґо. Не того густо-карамельного кольору, як у Мазатлані, і не рівного висушено-брунатного, як у Веґасі. На його обличчі та шкірі нема ані мазочка штучної засмаги з баночки або ж того темного та маслянистого відтінку, який чуваки привозять із Канкуну чи Гаваїв. Чувак стоїть тут зі своєю дешевою пляжною засмагою із Сан-Дієго і насмілюється при цьому верещати: «Мій номер 14, і мені ще багато куди треба. Я мав піти звідси ще багато годин тому».

Номер 14 виведений на його бежево-брунатній руці, засмаглій у Сан-Дієґо, і блядун каже: «Уся ця хуйня гірше, ніж сидіти в журі присяжних…»

Усі чуваки все ще вдають із себе статуї, завмерши, дивлячись, чим це все закінчиться. Тепер, коли цей чувак висловив те, що кожен мав на думці, ми на порозі революції. Чуваки готові до в’язничного заколоту, до штурму цих сходів. Шейла стоїть перед лицем небезпеки нападу оскаженілих стояків.

Малий номер 72 каже мені: «Я скажу їй, як сильно її люблю…»

Валяй, кажу я. Спаскудь матусин камбек. Залишайся маленьким жебраком та зруйнуй усі матусині приготування й тяжку працю, всі тренування, які вона пройшла для цього світового рекорду. Я кажу малому, давай, зроби це.

Малий номер 72 каже: «То ви думаєте, я маю її трахнути?»

Я кажу, все на його розсуд.

Малий каже: «Я не можу трахнути її». Малий каже: «У мене ж не встає».

Нагорі сходів, стоячи поруч із номерами 247 та 354, обидва чуваки в цей час ганяють своїх лисих, засунувши руку за гумку боксерських шортів. Стоячи там, Шейла каже: «Джентльмени, чи не могли б ви бути більш терплячими». Вона каже: «Задля здоров’я міз Райт ми маємо провадити все це в спокійній, організованій манері».