Євген Гуцало - Блуд

…послухай про мою подругу чудну Тамару, художницю, й про нашого спільного знайомого художника Сокальського. Ти чув коли-небудь, щоб вони розмовляли між собою? Це тепер ми вже не ходимо по всяких компаніях і по гостях, по кафе і ресторанах, а раніше багато виходжували, часто зустрічалися там з Сокальським і Тамарою, а вони завжди мовчали, правда? І Тамара з іншими розмовляла, і він розмовляє з іншими, а між собою — ні, й словечка не скажуть. Наче пересварилися. Але ж не пересварилися, бо й прийшли в компанію разом, і йдуть з компанії разом. І переглядаються між собою по-дружньому, а не по-ворожому. Художники! І всі знають, що вони коханці, причім коханці з великим стажем, не такі, що сьогодні зустрілися, а завтра вже розскочилися, бо їм вистачило однієї зустрічі, щоб більше вже ніколи не зустрічатися, ні, в них любов, і чоловік у Тамари знає про їхню любов, і жінка у Сокальського знає про їхню любов, і з розумінням ставляться до їхніх стосунків, говорять в один голос: «Ми цивілізовані люди, цінностей мордобою між статями не визнаємо й не цінуємо». Чуєш? Ха, цінності мордобою! Але ж, говорять, і в Тамариного чоловіка є своя коханка, і в жінки Сокальського свій коханець, то чом їм і не зневажати цінності мордобою, правда? А в тих коханців і коханок — ще свої коханки і коханці, всі сплять з усіма, весь Київ спить з усім Києвом, так що ми до пуття не знаємо, які ще між нами стосунки, правда? Але в Тамари і Сокальського все виходило на людях дуже красиво, та й самі вони красиві, прийдеш на яку-небудь виставку живопису, то насамперед їх у парі побачиш, а вже потім живопис почнеш роздивлятися. Й на вулиці так само, й не хотітимеш подивитися в їхній бік — а подивишся, бо вони як магніт. І ніхто не міг зрозуміти їхньої таємниці, чому завжди мовчать. Я не витерпіла й почала допитуватися в Тамари, вона спершу не хотіла признаватися, а потім призналась. Як вони з Сокальським колись давно опинилися в Одесі. А там у Сокальського в готелі «Спартак» жив тоді товариш, теж з Києва приїхав. То вони попросилися, щоб цей киянин пустив їх у свій номер, поки десь там займатиметься своїми справами. Той згодився пустити їх у свою кімнату, але з однією умовою — що вони в номері весь час мовчатимуть. Хай роблять, що хочуть, але мовчать. І щоб не відповідали на телефонні дзвінки й не відчиняли дверей, коли хтось подзвонить у двері. І щоб усяких звуків у кімнаті було якомога менше — й коли питимуть шампанське, й коли лежатимуть у ліжку. Бо від цього залежить багато що. А чому так? А тому так, він потім розкаже, як повернеться. Ну, Тамара з Сокальським, як зосталися самі, поводилися так, наче їх у кімнаті й не було. Усе без слів. І шампанське пили без слів, і в ліжку лежали без слів. І все прислухалися — й нічого не могли почути. Переморгувалися й на кивах щось показували одне одному. Та ще писали записки, ха-ха-ха, займалися любов’ю — і обмінювалися записками… Аж потім довідалися: номер у готелі весь прослуховувався, цей київський знайомий довідався про це від свого знайомого товариша-кадебешника. Що скажеш — слухають, фіксують. У той номер адміністрація готелю поселяла саме тих постояльців, до яких був інтерес у кадебешників. То нащо кадебешникам здалося записувати чи підслуховувати всю любовну какофонію людей, які їм абсолютно не потрібні? Та ще при тому думати на нього, на їхнього київського знайомого, бо ж кімната за ним. Якщо ви мовчали — спасибі вам, значить, ви вберегли не так себе, як його від непередбачуванйх неприємностей. А раніше про підслуховувальну техніку говорити не хотів, аби не подумали, що вигадує, бо скупує уступити їм кімнату. Ось і все. З тієї пори Тамара і Сокальський навчилися скрізь мовчати — чи то вдвох на самоті в чужій квартирі і в своїх майстернях, чи то в застольному товаристві. Але чому, чому? Бо після готелю в Одесі вони так увійшли в роль. І так увійшли в образ людей, яких скрізь підслуховують. Бо скрізь є вуха. Ось вони й не видають ні себе, ні своїх інтимних стосунків, а коли мовчать — ніхто нічого не почує навіть через найдосконаліші пристрої!

… в Окси стосунки з її першим чоловіком були, м’яко кажучи, напружені. По молодості він її трахнув у під’їзді будинку на Тарасівській, вона мені колись показувала той будинок і той під'їзд, — вони тоді поверталися з чийогось дня народження поночі, якраз липи цвіли, вже трамваї не ходили, вони всю дорогу цілувалися, а потім опинилися в тому під’їзді. Завагітніла, а як завагітніла, то вирішили не робити аборту, а поженитися. То коли розлучалися, в нього до Окси який був найневідпорніший аргумент? Мовляв, є в нього товариш-холостяк, то цей товариш-холостяк витрачає рівно вдвічі менше презервативів, ніж він, жонатий, то навіщо йому здалася така жонатість?! Сіли вони з Серьожкою, розговорились, підрахували, хто скільки потратив презервативів останнім часом, стало все зрозуміло обом, — і край, іншого виходу нема, як розлучатися.