Володимир Єшкілєв - Втеча майстра Пінзеля

— Такі свідчення існують, ясновельможна. Зокрема, у відомих «Листах Алкефона» згадуються священні троїсті шлюби дівчат в ім'я Деметри Елевсінії, давньоеллінської богині таємних посвят.

— Ці містерії слід негайно відродити, — запропонувала Сіромська. — Ми з Карбонадо та ясновельможною вступимо в троїстий шлюб й утрьох станемо Великими Жрицями Деметри. А пан Пінзель побудує для нас храм богині.

— Я не дам тобі розлучення, — сміючись, зауважив її чоловік.

— Одне одному не заважає. Ти теж будеш жерцем, мій котику. А в еллінської Деметри були жерці-чоловіки, кавалере?

— Здається, тільки кастрати.

— О, яке доречне співпадіння! Мій чоловік — старий імпотент. Це майже те саме, що кастрат, правда ж дорогенький, — Сіромська цьомнула чоловіка в щоку.

— Лишилося запитати в Карбонадо, чи вона погоджується на посвяту в жриці, — підтримала Сіромську лібертенка.

— Так покличте її!

За кілька хвилин акробатка приєдналася до товариства. Вона знову була у тій прозорій накидці, в якій подавала магові келих і череп. Накидка не приховувала жодної з принад Карбонадо. Пан Бальманський, по праву руку від якого посадили акробатку, нервово засовався, а його дружина втратила настрій.

— Дівчинко, — звернулася до Карбонадо Сіромська, — чи готова ти вступити зі мною і ясновельможною в троїстий Деметрійний шлюб?

— Я буду там, де буде моя ясновельможна пані.

— Віват! — вигукнула Сіромська і зобразила пафосну фігуру. — Ми втрьох відродимо містерії Деметри! Я замордую Вас коханням, о мої наречені панни, о мої жриці! О, мої чарівні наречені, мій клітор вже напружився й зволожився, наче жрецький жезл, занурений у вівтарний мед.

— Мені вже страшно, — Яблоновська кумедно закотила очі.

— Тортури ці будуть солодші за мед. Солодші за шербет і халву, — проспівала Сіромська адажіо з модного міньйону й отримала належну овацію.

— Яка у Вас талановита дружина, — зробив Сіромському комплімент Зуб.

— Вона просто чудо, — погодився старий імпотент і зайнявся гусячою печінкою під хересом.

Ця страва була особливою «перчинкою» кухаря Яблоновської. Такої печінки під хересом не готували навіть у Львові. Пінзель теж віддав належне цій страві. Але невдовзі відчув у роті неприємний присмак. Він вирішив, що не варто було запивати горілкою страву з хересом.

Кавалер Анцо на прохання дам з пам'яті продекламував гімн Сапфо «До Афродіти». Давньоеллінська в його виконанні звучала велично і загадково.

— Я не зрозуміла, кавалере, що значить «калос дес агон окейес стройто»? — спитала Анна Стефанія після декламації.

— Це можна перекласти як «тебе везли прекрасні горобці».

— Горобці? Як оригінально! — вставила свої п'ять грошів пані Бальманська.

— Може, це натяк на любовну невтомність цих птахів? — припустила Сіромська. — Горобці ж можуть кохатися безкінечно.

— Це місце не до кінця прояснене, — сказав мальтієць.

— Ясно, що це якийсь еротичний натяк, — невгавала Сіромська. — А ти як вважаєш, о прекрасна Карбонадо?

— Я? — здивувалася актобатка.

— Ти. Адже сьогодні серед нашого товариства саме ти є втіленням Богині Кохання, якій присвятила свій гімн Лесбійка.

— Я лише вірна рабиня ясновельможної.

— О дівчинко, не псуй нам настрою такими старосвітськими словами! «Рабиня»! Ми всі вільні перед обличчям Еросу, в його царстві немає рабів.

— Я не розумію Вас, панно.

— Я поясню тобі, дівчинко. В звичайному світі ми з тобою стоїмо на різних щаблях поваги і родовитості, але тут я готова знову обцілувати все твоє тіло і виконати всі твої любовні бажання… Якщо, звісно, наша вельможна господиня не буде проти.

— Я проти, — сказала Анна Стефанія. Сіромська створила на своєму обличчі розчаровану гримаску. Її чоловік поклав перед нею розетку з суфле.

— Це дуже смачне суфле, моя кицю, — сказав він. — Просто диво, а не суфле.

[Подільське воєводство, м. Бучач, каплиця Святих Дів Мироносиць у притулку каноніка Дамазія, проти ночі 16 серпня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]

Прочитавши листа, отець Мартинович довго мовчав. Дівиця Мантшиковська терпляче чекала. Нарешті священик промовив:

— Якщо навіть третина з написаного тут правда, то мусимо визнати, що поряд з нами визріло отруйне сатанинське кубло, а ми нічого не бачили й не чули. Але я втримаюся від остаточних висновків до особистої бесіди з тим Вашим Станісласом. Я хочу в дечому переконатися.

— Таку зустріч неважко влаштувати, — погодилася стара діва.