Кузьма Скрябін - Я, «Побєда» і Берлін

Наше життя — то танго
Без правил і до кінця.
Танго страшне і гарне,
Тільки сцену вибирати не нам.
Наше життя — то танго,
До смерті танцюємо вдвох,
І поки ми разом —
з нами Бог.

З останніх сил оркестр шарпає змучені струни,
Давно вже грає він не в долю, але ми танцюєм.
Всі посміхаються, але за сміхом сховані зуби,
Так було завжди, бережіться, бо завжди так буде.

Коли я ходжу по місті,
На мене тиснуть люди.
Я бачу їхні руки,
Я бачу їхні губи.
А...

Я довго ходжу по місті,
Мене нервує небо.
То є не моє небо,
То і не твоє небо.
А...

Сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Я там, де сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Страшно веселий!!!

Мене тримають за руки,
Щоб не робити то само.
Мене нервують люди
Ті, що думають мало.

Сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Я там, де сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі.
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий!
Страшно веселий!!!

Вулиці мокрі, ще я не спав,
Твої сни у бінокль підглядав.
Впало вниз небо, а я підняв,
Розстелив по коридорі і намалював.

Сірий павук читає назви старих газет,
Я малював руками на небі твій портрет.

Знизу бетон, зверху літак, може, то рай.
Справа вогонь, зліва вода і фарби линяють.
Море машин, море руїн, шукаю свій дім,
Вулиці є мокрі вони, я не один...

Телефони знають наші секрети.
Вони би плакати, якби говорили.
1, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри —
просто щоби бути ближче.

Не переживай, не кажи мені правду,
Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...

Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон, Скажи, що в тебе я один, тільки я один...
Телефони знають наші історії,
Одні від радості, а інші від горя.
1, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри —
просто щоби бути ближче.

Не переживай, не кажи мені правду.
Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...

Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон,
Скажи, що в тебе я один, тільки я один...

Кожний ранок миєш писок,
Бачиш всьо своє так близько.
Стіни тоже мають очі,
Стіни тоже дуже хочуть.

В телевізорі програми
Всі для тата і для мами,
Вони знать, що робити,
Як робити, де робити.
Скоро всьо повиростає,

Дуже скоро навіть, скоро.
Треба якось починати,
Не чекати аж до сорок.

Стільки всього треба вспіти,
Стільки є кругом роботи.
Навіть в садіку всі діти
Добре знають, що до чого.

Так вічно кожен день всьо так і є...

Всі машини і заводи,
Всьо, що їздить, всьо що ходить,
Мавпа, слон і навіть пес —
Всіми ними рухав секс.

Хмари плавають на небі,
Тоже щось собі шукають.
Діти ходять по підвалах,
«Shamen» тихо доганяють.

Люди ходять злі на себе
І не знають, що бракує,
Всі коти і навіть мухи
Тоже пухнуть з голодухи.

Виключайте, люди, світло,
Так, щоб було дуже темно.
Щоб почули вас сусіди,
Доганяйте «Скрябін»-техно!

По землі відкрилась мені — я одиноко скачу вдалечінь,
Як добре знати, що там далеко чекають мене.
Там блукає осінь хрустальна, як тінь,
Там ти чекаєш мене, я сиджу.
Далеко десь айсберг холодний, як я,
Попав в тепле море і розтав.

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет,
Ти моя тайна.
Не відходь від мене, ти мій секрет,
Залишись зі мною...

В життя тільки раз прокинувся я, і ти знов зі мною,
Тепло так...

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет,
Ти моя тайна.
Не відходь від мене, ти мій секрет,
Залишись зі мною...

То мій голос...

Чекаю цілий час, що хтось злапає,
Чекаю і не можу відійти.
Чекаю — і аж вуха закладає.
Так ніби хтось папером заліпив.

То мій голос...

Не можу вбік відвести свої очі,
Не хочу в руки датися йому.
Він їсти ще мене чомусь не хоче,
Щось явно заважає павуку.