Кузьма Скрябін - Я, «Побєда» і Берлін

Я лягаю на дивані і не хочу засинати,
Зараз буде «Музобоз», і я хотів би там заграти.
Де я був і що я бачив, вже нічого не пам'ятаю,
А для того завтра рано на «Побєді» виїзжаю.

Я вже синій, бо так кожен день,
Цілий день я їду в своїй «Побєді»,
Цілу ніч вона може, але я засинаю,
Але я доїду, бо музика грає...
Бо музика грає...
Бо музика грає...

І знову через поле, через ліс і через гай
Я їду на «Побєді», збоку пташки пролітають.
Я знаю всі дороги, ну а може, і не знаю
Та я просто скоро іду, мене ровер обганяє.

Я дуже сильно люблю вишивати на «Побєді»,
Вона має грубі двері, як у школі в туалеті.
Я їду, вітер дує, і аж кола відлітають,
Вже коли повідлітають, то ніхто не полапає.

Там, на паркеті, робиться страх — то понурі танці.
Всі на одному місці стоять, тільки я хитався.
Вітер холодний на місці застиг, можна в руки взяти,
Не розберешся — кудись треба йти, бо хочеш спати.

Змучені ноги понуро ходять по воді...
Солодкі муки... то не мій сон... я тут є чужий...

А під ногами вже нападало листя — то осінь,
І на роботу з ранку встати не хочеться зовсім.
А ти пішла і вже ніколи не прийдеш... так сумно...
Метро відкриють через пару хвилин... буде шумно...

Притулися тихенько,
Обійми мене ніжно,
Знаєш — зовсім не смішно...

На джипах їздять молоденькі дівчата — на фітнес,
А з тепловоза хтось зливає соляру — то бізнес.
А ти пішла і, може, вечором прийдеш — я скучив,
В лице піском кидає вітер — ну як він замучив!..

А зверху часто хмари плачуться нам на погоду,
Хоч неживі вони, а все-таки трохи їх шкода.
А я нап'юся пива з самого ранку — я вільний,
Нарешті Бог почув мене і хтось вкрав мій мобільний.

Візьми свою гітару, напиши два слова,
Дай свого серця ритм — і буде пісня нова.
Дай своїх вулиць шум і запах сигарети,
Мороз по шкірі, джінси і старі касети.

То є просто рок,
Просто ти,
Просто я.

То є просто рок,
Просто ми
Не просто так придумали...

Включи транзистор зранку і не падай з ліжка
То просто радіо заграло твою пісню.
То просто ді-джей в'їхав в твої тексти,
Під неї вперше хтось займеться сексом.

Сто тисяч рук злітає за акордом в небо,
Сто тисяч пар очей запалить твою сцену.
Сто тисяч голосів співає твоє соло,
Візьми свою гітару, напиши два слова...

Раз високо в небі
Я зустрів чужих птахів.
Всі вони летіли
Звідтам, де і я хотів.

Крилами шуміли,
Наганяли дикий страх.
Потім в воду сіли
Просто в мене на очах.

І я собі захотів
Політати десь під небом.
Двоє гарних крил —
І мені вже ніц не треба.
Я собі захотів
Подивитися на люди.
З висоти птахів
Я побачив то, що буде.

На старих деревах
Вони мають свої хати.
То не є далеко,
Та не можна їх дістати.

Вони мають крила
І не роблять зла нікому.
А як стане зимно,
То летять собі додому.

І я собі захотів
Політати десь під небом.
Двоє гарних крил —
І мені вже ніц не треба.
Я собі захотів
Подивитися на люди.
З висоти птахів
Я побачив то, що буде.

Чи не бачиш, що я стараюся,
Але трудно є плавати на
Такій глибокій воді, як ми.
Я чую твій шепіт...

Чи ти чуєш, що я вмираю,
Але прощатися — то ніби так,
Як би трохи вмирати...
Ти чуєш, що кажу?

На мілизні потонуло
Менше, ніж ми.
Але будемо разом,
Разом ми...

Чи не бачиш, що я стараюся,
Але трудно є плавати на
Такій глибокій воді, як ми.
Я чую твій шепіт...

Там, де глибока і темна вода,
Там, де нікого вже живого нема,
Ми раз ходили, ну, бо мусили йти,
Ми заблукали — там море води...

Кроків не чути і не видно слідів,
Я би і далі так ходити хотів.
Він дуже дивний, той затоплений рай,
Ходять медузи, ти їх не відганя-а-ай!..

В очі нам лізуть руки медузи...
Ва-а-а-а-ай!..
Сльози течуть і коляться дуже...
Ва-а-а-а-ай!..
Очі нам гладять руки медузи...
Ва-а-а-а-ай!..

Медузи сторожать свій тихий світ,
Вигнали шуми, вигнали світло.
Носять на плечах цілі тонни води
І не говорять, бо не мають коли...