Кузьма Скрябін - Я, «Побєда» і Берлін

Але ти не вмирай...

Відкрий ті свої очі, підемо над став,
Там всі прозорі хвилі — я руками їх брав.
Тихенько риби плачуть, і ми підем туди,
Ніколи не побачать нас — глибока вода там.

А ти не вмирай...
Глибока вода...
Тільки ти не вмирай...

Тільки ти не вмирай...

Тільки ти не вмирай...

Не клич мене туда, там тихо й зимно.
Брехня, моя брехня солодка, як крила.
Не дай...

Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі,
Не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі.

Не клич, я не піду, бо більше не треба,
Дороги не завжди збираються в небо.
Не дай...

Не дай, щоб я лишив тебе, нам буде тяжко,
Не дай забути сни, без того жити страшно,
Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі,
І не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі.

Не йди ніде, я сплю на твоїх колінах.
Не кожен день встає сонце на стінах.
Не дай...

Не дай, щоб я лишив тебе, нам буде тяжко,
Не дай забути сни, без того жити страшно,
Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі,
І не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі.
Не дай...

Я дерева вкрию, бо вже низько хмари є тяжкі,
Хтось води налиє, бо так сумно, тихо без води.
Я з тобою піду, бо пора вже нам кудись піти,
Ми принесем снігу і насиплем землю на горби.

Не засипай ті ями...

Я дорогу знаю, я то бачив вже не раз, як спав,
Я роботу маю, ще такої я ні раз не мав.
Ми вже скоро прийдем, я тебе занесу аж наверх,
Ти не хочеш світла, бо його тут забагато.

Небо висить, моє небо,
Небо висить, моє небо.
Я хочу скинути небо, небо,
Я хочу скинути небо, небо.

Летять мої хмари,
Хмари летять, мої хмари.
Я хочу копати хмари,
Я хочу копати хмари, хмари.

Хмари летіли тут, хмари,
Небо висіло тут, небо.
Назад завішайте небо,
Назад завішайте небо, небо.

Назад завішайте небо,
Назад закидайте хмари.
Назад завішайте небо,
Я хочу скинути небо...

Ніколи не знав і не бачив, як то є,
Напевно, я спав, не рахуючи ночей.
Далеко втікав, пам'ятав, що люди злі.
Ніхто не впізнав свої сльози на мені.

Небо каже: йди сюда...
Небо каже: йди...

Довго шукав тихе місце, теплий дім,
Бо, видно, нема бідним сонця на землі.
Я побудував собі сходи аж до хмар,
І добре є там...

Красива і добра, подібна на Бога,
Розумна і мудра, і зовсім не нудна.
Неділя — день раю — заскоро нам минає,
Я маю відмазу, щоб не вмерти відразу...

Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер,
Мити зуби і не хтіти бачити тебе.
Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов
Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.

Поїду на шару, трамваї задаром,
На квіти для тебе дістану гроші з неба.
І місця багато без тебе, я не можу спати,
Самому погано, а треба знов так само от...

Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер,
Мити зуби і не хтіти бачити тебе.
Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов
Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.

Банально на вікна неділя лягає,
Не скоро, не довго, а тиждень минає.
Ти прийдеш, ми будем на ціле місто двоє,
Моїми словами ти скажеш: було варто...

Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер,
Мити зуби і не хтіти бачити тебе.
Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов
Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.

Він казав: там буде добре,
Я покажу вам дорогу.
Всі пішли, ніхто не плакав,
І не шкода — нас багато.
І нема, нема, і вже не буде
Тих, кому повірять люди.
Нема, нема, нема тут нікого,
Хто ще тут кричить до Бога.

Нема дурних, нема дурних,
Давно вже тут нема таких,
Нема дурних, нема дурних давно...

Моє місто мерло тихо
І без звуку, і без крику.
Записали нам касету
Всі підряд пісні пра ето.
І нема, нема, нема дурних,
Давно вже тут нема таких.
Нема, нема, нема тут нікого,
Хто ще знов кричить до Бога.

Нема дурних, нема дурних,
Давно вже тут нема таких,
Нема дурних, нема дурних давно...

Ніч — день — місяць — рік.
Сплю — їм — сплю — їм.
Роблю своє — робиш своє —
Робим своє — роблять своє.