Сергій Жадан - Біг Мак та інші історії - книга вибраних оповідань

Ти це розумієш? Так. І вони це розуміють, ці сучі діти, вони теж прекрасно це розуміють. Тому вся їхня діяльність спрямована проти важкої, а особливо — проти машинобудівної промисловості. Менеджери контролюють тебе, ти це відчуваєш? Відчуваю. Що ти відчуваєш? Менеджери контролюють мене. Контролюють мої вчинки, мої платіжки, мої фінанси, вони контролюють мій секс. Який у тебе секс? Ти самотня вагітна домогосподарка! Ок, секс вони не контролюють, вони контролюють мої фінансові канали, мої капіталовкладення, мої податки, мої комунальні тарифи, мою соціальну ізольованість, мою включеність у боротьбу, мою солідарність із усіма працівниками важкої і всіма працівниками машинобудівної промисловості, вони контролюють мої телефонні розмови, моє харчування, моє самопочуття, моє здоров’я, мої транквілізатори, мої сновидіння, мої щоденникові записи, мою вагітність. Правильно — вони контролюють твою вагітність. Хто контролює твою вагітність? Сучі діти. Правильно, хто вони? Менеджери. А ще? Рекламні агенти і працівники муніципалітету. Саме так — муніципалітету. А для чого їм моя вагітність? І останнє, третє. Кожна домогосподарка мусить пам’ятати про правила протипожежної безпеки. Нічого не коштує так дорого, як зневажання правилами протипожежної безпеки. Щодня в країні гине близько сімдесяти самотніх домогосподарок, котрі знехтували правилами протипожежної безпеки. Це дуже багато. Причиною цього стає недбалість, неуважність, а насамперед — надмірна соціальна ізольованість домашніх господарок, їхня невключеність у боротьбу, саме вона зазвичай і призводить до фатальних наслідків. Перш за все — газ. Газ — найбільш ефективний спосіб боротьби з твоєю ізольованістю. Система перекриває тобі крани, намагаючись повністю взяти тебе під контроль, система тримає одну руку на крані, а іншою рукою, що вона робить іншою рукою, ти знаєш що вона робить іншою рукою? Ні? А ти хочеш про це дізнатись? Так. Напевне хочеш? Так, я хочу. Скажи — я хочу знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Я хочу знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Слухай: система — це однорукий бандит! Це однорукий бандит, створений для того, аби викачувати з тебе бабки. Аби викачувати бабки й контролювати кожен твій крок. Це однорукий бандит, створений для тотального пресингу. Одним словом — іншої руки у нього немає. Все, кінець.

І ось менеджери збираються після важкого робочого дня в барі, жирні, важкі й малорухливі менеджери середньої ланки, товчуться по бару як тюлені, б’ють ластами й видають різкі пронизливі звуки, перекрикують музичні автомати, труться біля караоке, мчать, ляпаючи по підлозі своїми ластами, в сортир, хо-хо, говорять один до одного, добре, що ми тут зібрались, ми — менеджери середньої ланки, нам завжди є про що поговорити після важкого робочого дня, давайте, друзі — говорять один до одного — про що поговоримо сьогодні? Про регбі чи про баб? В жопу регбі, заперечливо махає ластами частина менеджерів! Давайте про баб! Так, так, пожвавлюється решта менеджерів, давайте, давайте. І навіть ті, хто треться біля караоке пожвавлюються. І навіть ті, що відвалили в сортир, мчать назад, б’ючи ластами по підлозі. Ну, що, говоримо про баб? — ще раз перепитує тато-тюлень. Так-так, ще раз, вдруге за короткий час, пожвавлюються менеджери. І тоді тато-тюлень говорить до них так: Йо, — говорить він, — йо, друзі, що ви мені говорите, які баби? — говорить він, про що ви кажете, я знаю про баб усе, і я можу вам розказати. Тому що я знаю про баб усе. І знаєте чому я знаю про них усе? Тому що я дивлюсь на бабу і вже знаю, чого вона хоче, я завжди знаю, чого вона хоче. Йо! І ось зі мною трапляється така історія — заходжу я до сусіднього бару, я завжди знаю, чого я хочу, ви ж мене знаєте, і я підходжу до бармена і так кажу йому — йо, хлопче, мені як завжди, гаразд? Що — як завжди? — не розуміє цей молокосос. Ну, але мене таким не проймеш, я знаю що по чому в цьому житті. Я йому говорю, значить так, хлопче, мені як завжди мій улюблений крутий подвійний сандвіч із шинкою. Вау, — завивають в один голос менеджери й захоплено б’ють ластами по підлозі. Ага, — продовжує він, — саме так, йо, ви ж мене знаєте, саме так. І тут цей ублюдок говорить мені — чоловіче, говорить, чоловіче, де це бачено, аби в стриптиз-барах давали сандвічі з шинкою? Але я знаю, що до чого, мене так просто не зіб’єш, я йому на це відповідаю, бачу, — кажу, — хлопче, що ти собі на умі, ну, що ж, хай буде, хай буде, думаєш ти найрозумніший, думаєш взяти мене ось так просто за яйця, думаєш, ти такий розумник, і тут до мене підходить баба… Баба! — завивають менеджери і нервово труться ластами, ага, баба! — переможно говорить тато, так-так, друзі, баба, ну ви мене знаєте, я таких не пропускаю, що, кицю, говорю, що ти робиш у цьому свинарнику? Взагалі-то, — говорить вона, — я тут працюю, але якщо хочеш, можеш пригостити мене випивкою, що ж кажу, ясно, що тут за порядки, бачу мені мого сандвіча таки не принесуть, але гаразд, мала, що ти будеш? Пити буду, — говорить вона, і якщо ти не останній мудак, то заплатиш за мою випивку. Ну, мені двічі повторювати не треба, я говорю бармену, хлопче, кажу, чорт тебе забирай, зроби все, як хоче моя дівчинка, ок? Ок, — каже цей ублюдок, ок, і говорить до неї — тобі шо, каже, Маня, знову водяри? Водяри, — захлинаються від захвату менеджери. Ага — водяри. Саме так. І ось я дивлюся, як цей ублюдок крутиться навколо моєї дівчинки, і говорю, що, мала, було б непогано пересісти. І ось ми пересідаємо і вона мені говорить: ти, — каже вона, — я бачу, добрий тато, ага, — говорю, — йо, ти мене ще не знаєш, і тоді вона торкається мого ласта. О!о!о! — заводяться менеджери. Так-так — торкається мого ласта, і її рука рухається все нижче і нижче. Нижче! Нижче! — скандують менеджери. Так — все нижче і нижче, і коли вже нижче просто немає куди. Немає? — захлинаються менеджери.