Сергій Жадан - Біг Мак та інші історії - книга вибраних оповідань

Але вона йому на це говорить, послухай, говорить, синку, я самотня вагітна домогосподарка, у мене все є, я купила собі вогнегасник, ось він, червоний, в кутку, бачиш, давай, синку, йди собі з богом, мені не потрібна ваша новинка, знаю я ваші новинки, знову або тостери перегорілі, або масажери які-небудь, мені не потрібні масажери — у мене все є, плюс у мене токсикоз, тому бачити тебе, синку, мені зараз просто неприємно, що тут скажеш? А він їй на це відповідає: окей, мем, зрозуміло, все ясно, мем, тостери вам непотрібні, я розумію — для чого

вагітній домогосподарці тостери, правильно?

Правильно — каже вона.

І навіщо їй масажери з її токсикозом, правильно? — насідає він.

Так, синку, так.

А як щодо вогнегасників?

В кутку, червоний.

Вам би лише порошку побільше, правильно?

Синку, — нервує вона, — якого порошку, іди собі з богом.

Йо, мем, — продовжує він, — ну, ясно якого: праль-

ного порошку, вам же крім нього нічого не треба, пра-

вильно?

Синку, — просить вона...

І те, що я третій місяць уже чистий, вам просто ні до чого, правильно? Вам це просто нецікаво, з вашим порошком, правда ж, мем? Те, що мій тато, пілот бомбардувальника, означував як кризу соціальних комунікацій — вам це просто нецікаво, правильно?

Синку, — питає вона, — а ти справді чистий?

Мем, — продовжує він, — послухайте, мем, я знаю, що у вас в голові — порошок, цей чортів траханий порошок, пральний порошок для вашої безрозмірної пральної машини, для цієї корови вашого побуту, великої рогатої худоби постіндустріального суспільства. Пральна машина, яку ви годуєте жертовною кров’ю розтерзаних кроликів, машина, яку ви обклеюєте порнолистівками, яку ви обписуєте фашистськими гаслами — це вона приходить вночі до вас у спальню і тривожно стогне над вами, це вона знищує ваші запаси прального порошку, це вона викидає зі свого нутра рештки домашніх тварин і ваш пошматований одяг. Ага, мем, саме так — пральна машина, цей електричний стілець для мідл-класу, вона убиває вас своєю чорною енергетикою, пробиває ваші чакри, ви знаєте, мем, що вона робить, коли ви засинаєте? Спитайте, спитайте у мене, що вона робить,

коли ви засинаєте, мем.

Ні, кричить вона йому, тільки не пральна машина, не чіпай її, тільки не вона.

Йо, мем, — насідає він, — як це — не вона? Саме вона, хто ж іще. Для кого ви купуєте весь цей пральний

порошок?

Тільки не пральна машина, — плаче вона.

Коробки, великі картонні коробки з порошком усередині. Мішки порошку, цілі мішки порошку, для кого ви це купуєте, скажіть, мем?

Ні, — просить вона — ні.

Заради світлої пам’яті мого тата, пілота-бомбардувальника, скажіть, мем.

О, тільки не це, — стогне вона.

Скажіть, скажіть мені, мем, що ви з ним робите, куди ви його діваєте, весь цей чортів траханий порошок?!

Але я не купую прального порошку! — кричить вона.

Як не купуєте? — раптом зупиняється він.

Не купую! — ридає вона — І ніколи не купувала!

Ніколи! Жодного прального порошку!!!

Тоді хто, хто купує весь цей чортів траханий пральний порошок? Хто? Я? Я, мем, уже три місяці не купую собі

порошку, тому що я чистий, три місяці чистий, і горіти вам у пеклі, мем, разом із вашою пральною машиною,

горіти вам у пеклі! — каже він, і вибігає на вулицю.

Ні! — кричить вона йому навздогін, — тільки не в пеклі!

Саме в пеклі! — відповідає він.

Тільки не в пеклі! — розпачливо кричить вона йому.

В пеклі! — відповідає він із пекла.

Є, є, — думає він, — ось так ми працюємо з постійними клієнтами, ось так ми підтримуємо корпорацію, хай наступного разу знає, як розмовляти з нашими рекламними агентами, я її наскрізь бачу, аякже, хотіла мене кинути, бач що надумала, порошок, говорить, пральний порошок, так ніби я не знаю, що в неї на умі, аякже, аякже, корпорація мені платить за мою роботу, я знаю всі ці історії про страховки і соціальну службу, третій місяць, третій місяць чистий, третій місяць, ще чотири і кінець реабілітаційного курсу, і я їбав… Я знаю, — думає вона, — я знаю, чого вони від мене хочуть. Вони стоять під дверима ванної кімнати, коли я беру душ, стоять і слухають, як вода стікає по моєму животу, вони приходять ремонтувати мою пральну машину, і вставляють у неї жучки й датчики, вони підслуховують рівний розмірений шум її двигуна, вони хочуть зупинити це безстрашне серце моєї пральної машини, ось чого вони хочуть. Коли мій син виросте і стане справжнім Елвісом, він буде носити білосніжний екологічно чистий одяг, він вийме з мого серця всі скалки, він зробить так, що трояндові пелюстки лежатимуть у моїх кишенях, і навколо не буде нічого, лише білий-білий сніг, і білі-білі квіти, і ще цей білий-білий чортів траханий порошок.