Сергій Жадан - Біг Мак та інші історії - книга вибраних оповідань

Так, коли нижче вже немає куди, вона раптом підіймає голову і каже — слухай, каже вона, — у тебе що — взагалі ніколи не стоїть? А!а!а! — відчайдушно й захоплено стогнуть менеджери. І ось це моя історія про баб, друзі! — переможно вигукує тато-тюлень, і тут уже всі менеджери середньої ланки підриваються зі своїх місць і кидаються хто до бару за новою випивкою, хто до караоке, бити ластами, а хто просто біжить до сортиру, не витримуючи цього безкінечного і всеосяжного кайфу і починає насипати просто на рукомийнику довгі безкінечні білосніжні дороги і рухається цими дорогами, втягуючи в себе магічні кристали важкого робочого дня, і останнім вбігає зовсім юний менеджер, син полку середньої ланки, і він теж ляскає своїми ручками, своїми ластами-недоростками і кричить — і мені, друзі-менеджери, і мені, мені теж дайте, але йому говорять — пішов в жопу, чувак, на сьогодні все, всі дороги закриті, ні! — кричить він, — ні! як же це, я ж теж слухав цю історію про баб, мене зараз просто розірве, дайте хоч щось. І тоді старий-мудрий тюлень висипає щось зі своєї кишені і говорить — давай, синку, спробуй оце-о, воно тебе вставить. Що це? — лякається син полку. Порошок, — говорить тюлень. Який порошок? — перепитує син полку. Пральний. Давай, синку, це твій перший пральний порошок. Зараз тебе порве. Син полку підходить до рукомийника і думає — зараз мене порве. І менеджери дивляться на нього, прикрившись ластами, і думають — о, зараз його порве, його порве. І старий-мудрий тюлень-підарас підштовхує його до рукомийника і ніжно шепоче, давай, бебі, давай — зараз тебе порве. І він схиляється над рукомийником і різко втягує в себе все, що бачить. І тут його рве. І ось домогосподарка приходить у відділ соціальної допомоги і думає: ох, — думає, — я самотня вагітна домогосподарка, на що я можу розраховувати? Ясна річ, мені ніхто не допоможе, я не отримаю жодної такої соціальної допомоги, хто б мені її надав — цю соціальну допомогу, всі двері для мене зачинено, і кожен клерк думає лише, як мене урити. І тут вона бачить його, ох, думає, ну, так, звичайно, хіба що цей симпатичний молодий клерк зможе мені допомогти, видно, що система ще не вичавила з нього рештки людяного, схоже, в ньому ще лишилось щось живе, можливо, у нього теж є мама, можливо, вона теж колись була вагітна, ну, ясно — вона напевно колись була вагітна, цим ось недоноском, до нього я і піду. І вона підходить до нього і каже — ох, синку, тебе мені сам бог послав. Хто послав? — не розуміє клерк. Тактак, синку, я ж то знаю, саме тебе мені й треба. Адже у тебе теж є мама. Мама? — не розуміє клерк. Ну, так, добре, говорить домогосподарка, я тобі як рідному скажу — я домогосподарка, самотня вагітна домогосподарка, розумієш, синку, і я припхалась сюди не просто так, а за своєю соціальною допомогою, і якщо ти, недоноску, тут сидиш, то очевидно тобі й відповідати за соціальну допомогу самотнім вагітним домогосподаркам. А він їй на це і говорить: значить так, мем, все зрозуміло, давайте будемо вирішувати вашу проблему. Ось, синку, — каже вона, — тебе мені точно сам бог послав. Мем, — відповідає він на це, — ніхто мене нікуди не слав, давайте так, мем, давайте домовимось відразу — ніхто мене нікуди не слав. Гаразд? Гаразд, — говорить вона незадоволено. То як там із моєю соціальною допомогою? Значить так, — говорить клерк, — із допомогою. Давайте будемо вирішувати вашу проблему. Давайте, — погоджується вона. Давайте, — говорить він. Ну, давайте, — не заперечує вона. Значить так, — говорить він, — значить ви — самотня вагітна домогосподарка? Самотня, синку, — відказує вона. І ви прийшли у наш відділ? — продовжує він. Прийшла, синку, — відказує вона. І вам потрібна соціальна допомога? — уточнює він про всяк випадок. Єс, синку, єс, — підтакує вона, — соціальна допомога. А ми не дамо вам соціальної допомоги, — говорить він і виходить з кабінету. Фак, — говорить вона і виходить слідом за ним. І ось він нервово заходить в сортир, сука, думає, во сука, самотня вагітна сука, як же вона мене дістала, як же вони всі мене дістали своєю соціальною допомогою, просто дістали, всі ці самотні вагітні домогосподарки. В мене теж була мама, і вона теж, очевидно, була вагітна, ну, ясно, що була, раз я зараз тут сиджу з рулоном у руці, ясно що була вагітна, і що — вона ходила просила соціальної допомоги? Так, ходила! І що — їй хтось дав? Так — дали! І нічого мене тепер діставати своєю допомогою, теж мені вагітна, — говорить він і починає мити руки, — вагітна, таке враження, що вона збирається народити Елвіса Преслі. Сука, де мило? — він дивиться по кімнаті, — я хоча б руки помити можу, сука? Де мило? Або хоча б пральний порошок. І він раптом згадує вчорашній порошок. І тут його знову рве.