Роман Квант - Покарання

Що я тут роблю?

Відповіді немає. Я все більше відчуваю себе гостем, зайвою ланкою ланцюга цілого світу. А потім я жахаюся цією думки. Дійсно, це безглуздо думати про такі песимістичні речі.

Через п’ять хвилин аудиторія була вкрай заповнена натовпом, що прийшов сюди здебільшого із цікавістю подивитися на живого екстрасенса. Деякі люди були готові навіть кілька годин стояти (бо вільних місць вже зовсім не залишилося. Не зважаючи на те, що службовець приніс кілька додаткових стільців), щоб тільки отримати для себе якусь важливу інформацію, знак, напрямок вектору руху їхнього життя, можливо, останню надію чи пораду, як жити далі і що з цим робити. Як на мене, то найкраща порада: якщо все йде вкрай погано, то забий на це і живи в кайф від того, що комусь точно ще гірше. Можливо, так не правильно жити, але хто сказав, що я мушу бути взірцем істини?

Нарешті на трибуну вийшов середнього зросту, міцний чоловік в охайному, світлому костюмі і чемно з усіма привітався. У його погляді, жестах, словах відчувалася дуже сильна енергетика, що так притягувала багато слухачів. Сказавши кілька слів про себе, Пилип Пшеничний (а саме так його звали) почав розповідь. Власне, його витончена промова була дуже цікавою, інтригуючою, з деякою долею гумору, щоб публіка не нудьгувала від метафізичних інтерпретацій анормальних явищ.

Ось, як приклад приведу кілька цікавих моментів.

— …А ви знаєте, що Будда пішов у Гімалаї, в саму глибину гір. І провів там сім років у глибоких медитаціях. — розповідав Пилип. — Будда це зробив лише з однією метою. Великий пророк шукав відповідь на одне дуже важливе питання.

В аудиторії всі притихли, зачаровані, загіпнотизовані надзвичайно неординарним способом Пшеничного викладати матеріал публіці.

— Яке питання? — пролунало позаду мене.

— Будда хотів докопатися до істини, а саме: в чому полягає сенс життя? Для цього він пішов в гори і витратив цілих сім років, щоб збагнути квінтесенцію людського існування.

— А як це можливо? — зацікавився один юнак. — В горах немає нічого! Будда не їв, не пив нічого цілісіньких сім років? Це ж не реально! Людина більше тижня не зможе протриматися без їжі, а без води кілька днів.

— Великий пророк Будда провів цей час в трансцендентальних медитаціях, виконував вправи йоги, цигун, астральні виходи з тіла. Він черпав духовну енергію з космосу, яку називають праною. Не всі речі в цьому світі мають матеріальну основу. Енергетичний заряд відбувався через чакри.

— А в чому прикол? — спитав той самий хлопець. — Можна випіть водяри ілі покурить травку шоб ізменить сознаніє. І тоді відкриються всі таємниці Всесвіту.

Публіка зареготала після цих слів.

— Юначе, даремно ви все іронізуєте, — спокійно зауважив Пилип. — Алкоголь та інші наркотичні речовини руйнують енергетичне біополе людини. Тоді аура стає менш яскравою, слабкою та незахищеною від впливу негативної енергії. Втрачається контакт із космосом.

— Вау! — вигукнув той самий юнак-приколіст. — Так космос теж Вконтактє. Кльово! Це дуже популярний сайт!

Наостанок Пшеничний сказав, що запрошує на сцену видатного майстра жанру містичних історії, автора трьох бестселерів — Остапа Дорошенка. Я зрозумів, що настала моя черга сказати публіці кілька слів.

Ну, вийшов я на трибуну, привітався і почав говорити хвилин десять. Говорив про комерційний успіх нового роману та про творчі плани на майбутнє. Потім зачитав свого нового вірша:

Я планував цей вірш включити у нову збірку поезії.

Потім відповів на декілька питань своїх читачів. Ось і все. Правда, після цього почалась роздача автографів в міні-форматі. До мене підходили люди з книжками і я розписувався. Одним словом, звичайне діло для такого літератора, як я.