Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

— Як довго Мовчун був твоїм чоловіком? Як він міг з тобою такою активною справляться? Він таким активним не виглядає.

— Ти не повинен то питати. Скажу тільки, що як був зі мною, був іншою людиною. Але то в минулому. На те було дуже багато причин. У всякому разі в той рік втратила раптово батьків, Мовчуна і мого любимого 18 літнього кота. Я зуміла змобілізуватися, хоч тоді не було мені добре. В четвер поховала мого любимого батька, а в суботу грала на фестивалі, дуже важливий міжнародний виступ. Як маєш почуття і уяву, а я впевнена, що маєш, то зрозумієш.

Я звичайно, все розумію. Співчуваю. Розпитую про батька, про кота і про Мовчуна.

— Як Мовчун міг залишити тебе в такому тяжкому для тебе становищі? Він не виглядає таким жорстоким.

— Він сам знаходився в дуже важкій ситуації. В нього виявили рак. Не питай вже про ту справу. Розповіла тобі багато. Попроси в Мовчуна, він тоді був зняв фільмик про мого кота. Така мила епітафія. Не знаю, чому мене це так зворушило.

— Вибач за таке питання. Після тієї операції, ви з Мовчуном тільки друзі? Це дуже трагічно. Тепер я більше розумію і тебе і його. Дякую. Ти є розумна, добра і дуже гарна. Роверист повинен бути щасливий.

Річ у тому, що я знаю про ту операцію і її наслідки, Мовчун мені писав про них, але Киці про це не говорю, адже він писав тоді Ілентині, Арій про це нічого не знає. В мене йдуть безкінечні розмови з Арієм, все, що говорять йому жінки, все, що говорить він жінкам, обговорюється.

Віртуальність.

По траві берегом біжать однороги їх багато. З під копит летить курява, один за одним синхронно перестрибують перешкоди на своєму шляху. Біжать не цілеспрямовано, а граються, в них сила грає, бігають в своє задоволення. То забігають в море, то мчаться на пагорб, перестрибують камені і яри. Трохи окремо від інших білий і чорний однороги. Вони то труться боками, то покусують один одного, в них любовна гра. Відділилися від табуна, трохи пробігли морем, і чорний одноріг покрив білого однорога.

Реальність.

— Привіт! Консультації даєш, як чоловік? — Запитала я в Юзліса.

— Давай поки не приступив до роботи, дзвони.

Потім ми довго говорили по телефону. Він учив мене вести себе на сайті, в бразі чоловіка. На скільки я зрозуміла, сама виграшна поведінка, це максимальна пасивність і пофігізм. Всю ініціативу віддати жінці. Сам нічого не робиш, і ні за що не відповідаєш. Красота! Цікавлюся, що пишуть йому жінки, як вони себе з ним ведуть. Виявляється, я не типова. Дуже здивована, адже в Мовчуна я вже третя, подібна до двох попередніх (це з тих, що я знаю, а їх може бути й більше) і все таки, я не типова. Схоже, Мовчун підбирає собі конкретний тип жінок.

— В нього приманка розрахована на такий тип як ви. Це як на різну рибу, є різна наживка. — Пізніше пояснила мені Діна.

Пояснення було потім, а тоді я продовжувала розмову з Юзлісом.

— Ти кинь мені по скайпу фрагмент того, що тобі пишуть жінки. — Прошу я його і отримую кавалок тексту. Правда свої репліки він звідти видалив. Фрагмент був красномовний, але недостатній. Тоді Юзліс по телефону прочитав мені весь діалог з однією жінкою, від початку до кінця, по ходу коректуючи свої відповіді:

«Спочатку, як завжди.

— Привіт.

— Привіт.

Далі вона пише, що шукає чоловіка по інтернету, знає, що деякі жінки знаходять так своє щастя. Я їй пишу.

— Уже знайшла!

І даю їй лінька на свої творчі роботи. Вона хвалить, говорить, що я жартую з її серцем. Далі пише.

— Я в вас влюбилася з першого погляду на ваші картини. «Квітуча гілка» — це просто моє! Надзвичайно до душі, це так зворушливо, ніжно, відчула запах квітів.

Пише весь час в такому ж дусі, так солоденько, я називаю це «карамелька». Це такий стиль її листів.

— Добрий вечір! Коли не було інета, була гроза. Я стояла на балконі і любувалась цією силою природи. Людині не осягнути цього, потім, коли все закінчилося, дивилася на липи, їх ніжні молоденькі листочки. Ніби ввібрали в себе всю вологу, всі сльозинки дощу, і в освітленні з вікна в нічному мороку, липи створювали довкола себе ауру хвилі. Було таке враження, що кожен листочок, як кораблик. Юзліс, я думала про Вас, як би ви написали все це. Було фантастично красиво. Стільки ніжності.

Завжди писала мені в такому ж дусі. Я її хвалив. Вона говорила, що перший раз так пише чоловікові.

— Перший раз пишу чоловікові в інеті такі слова і не стидно. Сиджу, дивлюся на ваше фото і ловлю себе на думці, що дуже подобається це робити, зрозумійте неправильно. Жартую. Мені подобаються ваші очі, в які я глянула три дні тому, і хочеться продовжувати завжди дивитися.