Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

Після того ми знову надовго замовкаємо. Що ж на ній світ клином не зійшовся. Вона інакша, чим я думала, якраз таких безпосередніх чоловіки люблять. Зі мною Ілентиною, Мовчун вже не спілкується майже зовсім. Зі мною, Іваном, як що щось вішаю йому на сторінку, то хвалить, і більше ні слова. Сам не робить ніяких дій. Тому я роблю паузу «відсиджуюся в кущах» і відновлюю контакти зразу з п’ятьма поляками, три жінки і два чоловіки. Я починаю вести діалоги з самою спокійною жінкою в їхній компанії, Водою. Шукаю з ким вона розмовляє, включаюся в діалоги. Того разу гарно розговорилися. Не важливо під якою пісенькою розпочалася розмова, в ній йшлося про те, що зараз дуже жарко.

— Сьогодні буде супер жарко! — Такий прогноз написав Мовчун. Вода почала з ним спілкуватися.

— Вже нарікаєш на спеку? В мене завжди є легкий вітерець, тому, що тут справжні гори.

Деякий час вони порівнюють скільки градусів на градуснику в кожного. Тоді я ставлю їм невинне запитання.

— Що одягти про температурі +31°, щоб виглядати одягненим і було не жарко?

Вода відгукнулася першою.

— Іван! Найліпше нічого не одягати. Налий теплої води до ванної, полежи і подумай про… Тут ти маєш вибір. Думай так, щоб тебе остудило.

— Вода, можу про таке тільки мріяти. Маю завтра захід при такій жарі, з питтям горілки і коньяку.

Захід насправді був запланований, і спека була насправді.

— Я тобі співчуваю, Іване, можеш розраховувати тільки на дощ, який охолодить атмосферу. В мене якраз падає, зараз і надходить буря.

— Було б дуже добре, грозова хмара, але по прогнозу її не має. — Грозова хмара, це був мій натяк до Мовчуна.

— Не вір прогнозам!

Радить Вода, я сприймаю її слова, як слова «Оракула». «Грозова хмара» це був ніби пароль між Мовчуном і Ілентиною. Я знову палюся. Коли в розмову включається Мовчун, я не здивована, він жартує з мене, а може вірить, що тут Іван.

— Іван, солом’яний капелюх від сонця і вистачить.

— Мовчун, думаєш, що професура в такому вигляді сприйме мене нормально? Тільки капелюх і все?

Що мене найбільше вразило, що після згадки мною професорів, мені присилає приватне повідомлення Киця. В якому докладно описує, як її запрошували грати на зустрічі з відомим актором, який зараз гастролює в Лодзі. Як вона потім грала у вузькому колі з ним на вечірці, і багато ще в такому ж дусі. Ніби нічого не сталося, ніби вона ніколи не гнівалася на мене. А ми в цей час з Мовчуном і Водою продовжуємо публічний діалог про спеку, дискутуємо на сторінці Води.

— Іван, як що маєш цікавого капелюха, то цього вистачить, — пише мені Вода.

— Може ще листочок фіговий і буде добре, — додає Мовчун.

— Листочок, і звичайно капелюх, — уточнює Вода.

— Мовчун, як на твоєму фото? Там є листочок, але немає капелюха. — Це я про те фото, де він оголений на залізничній колії.

— Я мав берет моряка, але з мене злетів. І я маю його до сьогодні.

З такої сумної теми нас висмикує Сабріна.

— З коментарів виникає, що найбільше нарікає на жару, увага! Той хто носить прізвище Жаров.

— Так я Жаров і жарюся жорстоко.

Тоді до публічного діалогу приєднується й Киця. Всім повідомляє, що для Мовчуна має коронні стрінги. Я цікавлюся які стрінги. Тільки Киця не відповідає, переключає увагу з Мовчуна на мене і радить не змішувати горілку з коньяком. Обіцяю пильнувати. Що цікаво, вона старається вирвати мою (та мабуть і не тільки мою) увагу на себе. Як що ж, я ні з ким не спілкуюся, то і їй не потрібно, тоді Киця мене не зачіпає.

Я підкреслено веду себе як чоловік, іду «по бабам». На грані \ вульгарності роблю компліменти. Люблю всіх жінок поголовно, і мене порівнюють з Казановою. Стараюся тримати марку, всім подобаюся і отримую від Мовчуна на свою сторінку пісеньку, як презент. Хвалю. Наступною пісенькою він натякає, що жебракує. Для мене це не новина, я чекала цього, підозрювала від початку. Жебракує, то й що?

Реальність.

— Ти дивилася мою сторінку?

Дивлюся сторінку. Я тепер вивчаю бажання чоловіків, їх вимоги до жінок, це потрібно мені для книжки. Француз. Ім’я вимовити не можу, тому скажемо, Жак. Шукає жінку «підкаблучника», так мені трактує перекладач. Що ж, пишу, що підходить, я маю патріархальне виховання, чоловік повинен бути головою сім’ї. Написала, виявилося, зовсім не по темі. Перекладач трактував невірно, все мало бути навпаки. Він хоче підкорятися жінці.

— Я буду твоєю покоївкою, — пише. Такого ще не було, хай буде покоївкою.

— Ти будеш допомагати мені роздягатися? — запитую.