Марія Матіос: Кулінарні фіґлі

робити свою кулінарну політику одновекторною, чи робити її схожою на верблюда – двогорбою, мало не розкаряченою.

Аж тут «дан приказ єму на Запад» – Україні в ЄС, НАТО і Світову Організацію Торгівлі! А Ви, що?

Від моди відставати не годиться. У Вас усе-таки проблем менше, ніж у оповитої корупцією, як туманом, неньки – України.

І хоч Ви не такі винахідливі і безстрашні, як знамениті на всю планету львівські «засівальники» у мантіях Феміди, але навіть ви, довго не аналізуючи і не слухаючи всякі ворожі голоси, також розвернули свої голоблі до тієї цивілізованої Европи і одурілої від тотальних підозр і страху перед тероризмом Гамерики.

Не заокруглюйте очей, моя пташко! Ви, як справжня жінка біля справжнього чоловіка (а справжній чоловік – це той, що не може обходитися без авантюри, жінки, політики і футболу), повинні легко оперувати поняттями, які цікавлять чоловіка. Вашого.

Отож, згадка отут і вже про Гамерику і цивілізовану начебто Европу – недаремна. Бо вони, такі просунуті і продвинуті, гамбургено- і чісбургеноподібні – ближчим часом перейдуть на харчування тільки напівфабрикатами.

А Ви – хопс! – і вже тут зі своїм «самоваром»: якщо деякі держави й українські політики ще роздумують, з чим їм іти в Европу, у СОТ і в НАТО, Вам нічого боятися, бо Ви туди прийдете не у бордель і не з порожніми руками. У Вас ціла колекція смачної рецептури і батальйон консервованої всякої всячини.

Це Ваш сімейний антикваріат.

Ексклюзив.

Колекція «от кутюр».

Та з таким готовим добром на Марс приймуть – не те що в Евросоюз.

Судіть самі.

Для перченого рису спочатку треба замочити на 2-3 години

2 склянки рису (крупного).

Порізати соломкою 2 кг болгарського перцю,

2 кг цибулі,

через тертку пропустити 2 кг моркви.

У казан налити 1 л олії, вкинути туди овочі, сіль до смаку.

Коли все це забулькає – висипати зверху рис.

Без помішування тушкувати 30 хв.

Потім ретельно перемішати все і ще 20 хвилин тушкувати.

Перекласти в банки. Закрити.

А коли захочеться – з'їсти.

І не дивіться на назву: цей салат швидше солодкуватий, аніж перчений. А смак має такий, що можна взяти скибку хліба… І з'їсти півлітрову банку салату, не зогледівшись, коли це трапилося, і не дочекавшись, поки довариться картопля на гарнір.

У мене є кілька таких улюблених салатів, які можна їсти просто так, з хлібом, тоді, коли всесвітня апатія відкидає не те що від кухні, а навіть від мрій про пестощі, любощі. Буває…

Але ж знаєте: любов приходить і відходить, а їсти хочеться завжди. Ось тоді я, як безстрашна розвідниця Кет до рації, проникаю в свою комору – і перебираю, перебираю.

Ага! Є!

Ось він, голубчик, – паштет Катерини.

Мої любі, це саме той випадок, коли для приготування такого салату не треба ані вагИ, ані відвАги – все на око і якнайбільше компонентів.

Дуже добре, якщо є відварені і пропущені через м'ясорубку гриби чи опеньки.

Але якщо навіть і нема, то що ж… замініть гриби дрібно посіченою капустою.

Далі.

Підсмажте багато цибулі.

Беріть солодкий (болгарський) перець, ротунду, моркву, пропускайте через м'ясорубку.

Додайте солі, чорного меленого перцю, олії, цукру, зовсім трішки оцту – і кладіть усе в казан. Тушіть 1-1,5 год.

Далі розкладіть у півлітрові чи літрові банки і стерилізуйте півтори години.

А коли будете куштувати паштет Катерини чи пригощати ним гостей, скажіть мені подумки «дякую». А я в таких випадках щоразу дякую своїй подрузі – чернівецькій поетесі Катерині Міщенко, яка багато років тому навчила мене робити цю смакоту.

Для наступного салатупривіт із Америки також потрібно (обов'язково!) багато відварених і порізаних великими шматками грибів чи знову ж таки опеньків.

Перець болгарський треба порізати квадратними чи трикутними шматками і обсмажити в олії.

Окремо обсмажити цибулю напівкружальцями. Моркву відварити і порізати кружками. Тоді все змішати, додати олії, солі до смаку, меленого чорного перцю, пукру, оцту і півгодини тушити.

Стерилізувати в банках салат привіт із Америки треба 1 годину.

Якщо чесно, то цей салат років з десять у мене побутував під назвою проковтнеш пальці. Але ексклюзивна господиня, яка поділилася зі мною секретом смаку цього салату, – моя подруга Оля Гаджева – вже років дванадцять живе в Лос-Анджелесі. Ото я й увіковічила свою тугу за нею назвою страви.