Марія Матіос - Кулінарні фіґлі

Для повноцінного вигляду цього солодкого житла прикріпіть зверху на куреневі якийсь флюгер із тіста чи півника на паличці. Знаєте, у селах так роблять, коли завершують будівництво будинку. Гарно.

Ну, і цвях Ви заб'єте своєму бідному гостеві в тім'я отими фіґлями-міґлями! Голова йому розколюватиметься від Ваших безмовних натяків!

А уявімо собі, що у Вашого обранця голова кучерява, як у негра, а Ви хочете натякнути йому сьогодні, що це вас зовсім не лякає і не знічує, що тоді?

Золота моя… невже Ви думаєте, що я цього не передбачила?

Скажу Вам одне: кучерявим амуром – цим солодким дивом – Ви можете здивувати спадкового кронпринца, не те що кучерявого коханця, пуп якому різали у вітчизняній якійсь недригайлівці чи зачепилові, а хоч би і в самім стольнім граді Києві.

Проте майте на гадці, що вираз кучерявий гість – багатозначний. У нас у горах так кажуть про чоловіка напідпитку. На доброму підпитку. Так що з означеннями будьте обережні. І перш ніж розсекречувати назву торта, бажано з'ясувати, де все-таки Вашому гостеві «пуп рубали». Якщо він «западенець» – раджу гостя кучерявим не називати, навіть коли його кучма нагадує кучму сусідського квартиранта із Зімбабве.

А Кучерявий амур – у цьому, знаєте, щось є. Амур – лямур, алямур не буває тверезим, пригадуєте, визначення моєї бабусі про п'яне серце? А моя ж бабця, очевидно, про стріли Амура в Розтоках не чула.

Але щось є… Є щось на світі однакове… взаємопов'язане. І може, етимологія нашого прізвища – МАТІОС – таки сягає еллінів, які й придумали Амура.

Хоча фамільні джерела кажуть, що початок нашій родині дав предок – австрієць (можливо, він тоді ще був на німецький манер – Матіас), який 220 років тому оселився в непролазних хащах буковинських Карпат, на території нинішнього хутора Янчулова, олюднив ті хащі, розбудував господарку, разом зі своєю дружиною на прізвище Мендришора дав життя дванадцятьом своїм синам, від яких і пішли теперішні два крила маминої і татової фамілії.

Один професор колись підбивав до мене клини, нахваляючи етимологію мого дещо незвичного для українського вуха прізвища. Ма (ту) – усіма мовами світу означає «мій», «моя», теос (грец.) – де Бог. На українському ґрунті теос змінилося на – тіос, переконував мене професор. Ось і вийшло: «ма-тіос» – моя богиня. Може, й неправда, а приємно. Але, бігме Боже, поштовху жодної іншої краплі крові, окрім української, не почула в своїх жилах ні разу.

Але коли ми з чоловіком затіюємо сварку, я біжу до шухляди, де зберігаю його листи, і обов'язково шукаю той, який починається словами «Моя богине!» Знаєте, дуже помічне під час словесного конфлікту «а твоя мама сказала…».

У мене – дівоче, татове прізвище. Бо я чомусь вважаю, що можна а хоч би й десять разів змінити місце проживання, роботу чи тричі чоловіка, а татове прізвище – нізащо.

А у моїх батьків прізвище Матіос – також рідне для обидвох. Мама довго кпинила з тата: «Ото, якби, борони, Боже, розходитися, то й прізвище не треба було б міняти». Дай їм, Боже, здоров'я – 23 лютого 2009 року золоте весілля відсвяткували, 50 років у парі ґаздують і гараздують.

Я читачів своїх привчаю до правильного наголосу свого прізвища маленьким каламбуром: «Я Марія Матіос, мати бджіл і мати ос». Робітна, як бджола, і кусюча, як оса, тобто.

Але пам'ятаю, як забилося моє серце в Афінах, під самісіньким Акрополем у 1994 році, коли на огорожах грецьких домівок – кам'яних мазанок – побачила розвішеці верети нібито із самісіньких Розтік:

3 гуцульським орнаментом і кольором. Іван Малкович тоді засміявся: «Лише не вигадуй про гуцулів грецького походження! Це орнаменти і кольористика усіх гірських народів».

Певно, що так, Іванку, бо ми з тобою гуцули, і я до 1790 року свою родослівну знаю. Але ж цього так мало!..

… А тепер, коли Ви перепочили за моїми побрехеньками і Ваш терпець майже вривається від моєї довгої бесіди, беріться, моя люба, до роботи. Бо наступний торт складний – як Ваші надії на майбутнє. Хтозна, може, справдяться?

Для кучерявого амура беремо 400 г сметани (можна замінити одною склянкою сметани, до якої додати склянку кисляку), 1 банку згущеного молока,

4 яйця, 2 чайні ложки гашеної соди, 2 склянки цукру, 3 стакани муки, ванілін.

І, думаючи про краще майбутнє, з легким серцем і легкою рукою перемішуємо усе це або збиваємо міксером.

Знаєте, іноді я думаю, що навіть торти відбивають реалії нашого життя. Інакше навіщо було б ділити все тісто на дві частини?