Марія Матіос - Кулінарні фіґлі

Голубонько моя, може так трапитися, що Ви й надалі будете разом, а дива не відбудеться. Отож ловіть цю мить і втішайтеся тому, що є вже, тепер. Умійте бути щасливою «отут і вже», бо життя направду коротке, хоч нація й вічна.

Так що розкошуйте вже.

Щастя навіть із коханим – воно різне, воно трояке, казала мені бабця.

А таки так. Пам'ятаєте пісню «Ой зацвіла ружа трояка, ой зацвіла ружа трояка. Мала я мужа, мужа я мала, мала я мужа пияка…»? Хтозна? Не пияк, то гуляка, не іуляка, то брехун.

А може, Ваше трояке щастя буде ще якесь інше? Навіть у теперішній своїй радості двадцятим пунктом тримайте і цю думку у голові. Про свої поки що безпідставні сумніви не обов'язково казати уголос, але ж Ви вже навчена. Отако-о-о знову поведіть пальчиком до підноса, де пишно пишаються троякі ружі – такі веселі й такі несхожі на Ваші секундні й маловмотивовані смутки дивовижні тістечка.

Немає нічого дурнішого, аніж наше, жіноче, самокопирсання і душевна інквізиція в усьому, а токмо у стосунках із чоловіками. Нам іноді здається, що Пізанська і Ейфелева вежа разом із дзвіницею Києво-Печерської Лаври одночасно падають на нас в ту мить, коли просто треба сказати «так», або ж так само просто сказати «ні». Так само зараз.

Ви гадаєте, що Він такий нездогадливий? Йому також багато не треба, адже Він у Вас – розумний як ніхто і ні у кого більше, лише у Вас одної – золотої.

З мінливого виразу Вашого обличчя Він уже зрозумів, що з Вами відбулася якась метаморфоза. Та це тривало мить. А Ви засмійтеся – і проковтніть сумнів, як оцю трояку ружу.

Це тільки життя міниться кольорами. А Ваші солодкі ружі на десертному столі мають присмак стабільного, тривалого і безперервного щастя. Простого – як сам рецепт.

А він і справді простий і зручний для швидкого готування.

Судіть самі. 2 склянки муки, 200 грамів масла чи маргарину, 2 жовтки, 200 г сиру, 2 столові ложки цукру.

Для начинки: 2 білки, 0,5 склянки цукру, кілька плодів кизилу чи калини (це за умови, що Ви справді філософ і своє майбутнє уявляєте без особливих ілюзій. А якщо Ви – затятий і невиправний романтик, то ці тістечка обійдуться Вам без калини і без кизилу).

Отож тісто готуйте весело, не думаючи про те, що життя – штука трояка, як і ружа. Спочатку січете муку із маслом чи маргарином. Додаєте жовтки, сир із цукром, перед тим добре розтерши його або пропустивши через м'ясорубку, щоб не було сирних кульок, кладете тісто в холодильник хвилин на 20-30.

Тим часом готуєте начинку: збиваєте білки в міцну піну з 0,5 склянки цукру. Далі остигле тісто ділите на дві рівні частини, кожну частину тонко розкачуєте. Змащуєте на вибір:

а) просто збитими білками,

б) збитими білками з м'якушем кизилових плодів,

в) збитими білками із кількома краплями м'якоті калини.

Згортаєте тісто рулетом, нарізаєте його на шматочки шириною 2 см і зашіпуєте кожен шматок з одного боку. Ось Вам і трояндочки! Але не забудьте, що їх треба випікати в не дуже гарячій духовці і далеко одна від одної. Не тому, що колючки їм заважатимуть, а через те, що в процесі випікання вони набухають і збільшуються. За 20-25 хвилин Ви милуватиметеся на цю золотисто-коричневу красу і присипатимете її цукровою пудрою.

Ці Ваші дивовижні тістечка направду нагадують розпуклі на сонці троянди. А Ви ж знаєте: щоб трояндовий кущ цвів тричі на рік, кожен відцвілий бутон треба зірвати. Правильно, а тістечко – з'їсти на здоров'я, щоб відчути його смак і захотіти спекти його знову.

А знаєте, кого чоловіки люблять найдужче?

Жінок, які не вимагають у них грошей і багатства.

Щоправда, трапляються чоловіки іншого штибу. Але не дуже довіряйте їм: вони мають багатство, та не мають певності в собі – чи то у тривалості свого чоловічого віку, чи у своєму здоров'ї, а може, відчувають якусь непевність у Ваших стосунках, через те догоджають гаманцем і маєтками.

Та навіть коли Ваш коханець зведе для Вас палац із бункером, забезпечить провіантом у такій кількості, як на випадок атомної війни, убезпечить охороною, служницями, служниками і діамантом на кожен палець Ваших акуратненьких ніжок 37 розміру, хай це Вас втішає ненадовго: усе минеться, і ніхто із собою на той світ не забере нічого.

Бідний не забере, бо не буде що, багатий не забере, бо нікуди, вважають у Розтоках. Ото й по всьому.

А діти… Хтозна, що думають наші діти про наші розкоші, якщо ми справді володіємо розкошами, і чи приносять наші розкоші щастя нашим дітям?