Таня Малярчук - Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

і мені поруч з волоссям Каган-Шабшай теж стає радісно й щасливо бо справді в обличчях місцевих жителів я завжди бачу вдячність долі за те що ні завтра ні будь-коли протягом прийдешніх ста років вони не зустрінуть у себе на городах колорадського жука але одночасно я помічаю в їхніх обличчях нешанобливе ставлення до жителів Уралу і далі - ніби ці люди їм нагадують метушливих і суєтних мучеників пекла не вартих ламаного гроша прокажених необрізаних вошивих рудих і нікчемних чорноробів з повними відрами живого врожаю

підозрюю Груба Марія ненавиділа бабу Ядзю з такою ж таємною внутрішньою огидою яку можуть відчувати люди які ніколи не торкались колорадського жука до людей які його торкалися - мешкаючи з нею в одній кімнаті вона відразливо затуляла очі хусткою коли баба Ядзя вранці одягалась а коли та їй пропонувала сніданок Груба Марія зовсім відверталась до вікна мовляв не треба мені твоїх смердючих помиїв жидівко невмивана очі мої аби тебе і твоїх бенькартів не виділи - і хоча звичайно як тільки двері за Ядзею зачинялися Груба Марія одразу починала ваговито відкривати баняки й поважно нюхати гарячі страви а потім вирішувати яку виделку вона сьогодні заховає в курнику або віддасть до кращих часів Великій Марії - але й тоді її губи кривилися від невимовної огиди перед Ядзею і ні виделки ні покришки баняків вона не брала голими руками

любов Грубої Марії до депутатів і головного лікаря була прямо пропорційною ненависті до Ядзі вона ходила до них тільки на великі свята одягала для них свою синю струксову спідницю й американську хустку а коли вела їх до хати показати наочно як учора невістка била її баняком по голові то щоразу намагалася все ближче до них торкнутись або йдучи мимоволі зачеркнути їх боком і намагалась водити якомога більше депутатів від чого ставала ще огряднішою і грубішою - навпроти церкви вона говорила напрочуд голосно і так само голосно майже вульґарно до них реготала щоб усі бачили кого вона веде і з ким розмовляє - ніби грала роль найповажнішої в селі жінки з якою всі рахуються і приносять на Великдень у подарунок паски - а коли депутати нарешті заходили до хати ні на мить не забуваючи про свій депутатський гонор і суворо казали заплаканій Ядзі: ну товаришко нащо Ви били маму? - то Груба Марія закладала на грудях руки ні на мить не забуваючи про гонор найповажнішої в селі жінки і теж так само суворо питала: справді товаришко нащо Ви били маму? га? і тої миті вона була переконана що Ядзя била Грубу Марію баняком по голові і що підрубала нещасній старій жінці ліжко і що не дає їй їсти або навпаки годує здохлими отруєними щурами тому Грубій Марії нічого більше не залишається як головою та в воду - такої подяки дочекалась від дітей на старість років - і ми тебе захистимо Груба Маріє щоб ти це знала - ми з поважними товаришами депутатами не дозволимо над тобою глумитися зайшлій жидівці

Ядзя коли приходили депутати заплакана сиділа за столом і пальцями перебирала мереживо скатертини мовляв я б і сьогодні все залишила й поїхала до Житомира або до Новограда-Волинського там такі ліси якби ви лиш знали і стільки влітку білих грибів і підберезників я було назбираю в мочарах повну пазуху й біжу з коровами додому а тоді на ноги нічого не вдягали та й трусів у мене не було от я прибіжу додому сяду на ґанку й витрушую з пазухи гриби а все тіло аж пашить - стільки п’явок - я б поїхала до цьотки Тофільки я їй колись від баби гарбузове насіння у двох мішках несла спочатку пронесу сто метрів один мішок потім лишу його на дорозі й вертаюся за другим а баба мішки зашивала шовковою ниткою щоб я звідти не тягала зернята і я не тягала але раз так розізлилася що розпорола мішки посеред дороги і схрупала все до одного - пам’ятаю тільки як цьотка крадькома виглядала з вікна і все чекала коли нарешті я розізлюсь і розпорю мішки і я це зробила для неї щоб вона знайшла нарешті свій спокій бо вона знаходила спокій коли мене била - так шановні депутати я поїхала б хоч зараз бо деколи дуже хочеться підкоритись Грубій Марії як колись цьотці Тофільці навіть цікаво як зміняться її рухи під впливом моєї поразки чи побільшає жестів і чи сиве волосся знову набуде русявого кольору але якщо я поїду то решту днів мене будуть переслідувати її закладені на грудях руки а я їх страшенно боюся і тому залишаюсь вертітися навколо леза і мріяти що прийде час і я її таки вдарю баняком по голові а потім годуватиму отруєними щурами і в день коли вона в страшних муках відійде у кращий світ у мене буде весілля