Таня Малярчук - Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

ну що це я лише балакаю ти ж бачиш спогади мене гризуть говори щось що-небудь а я буду слухати в неділю бачила в церкві двох отців Себастьяна і Генадія Фаста й одну стару царівну в білому всі навколішки били поклони а вона в широкому білому платті стояла посередині й дивилася сліпими очима плаття таке як дівчатка вперше ходять до причастя щічки мала круглі з-під парчевої хустини виглядав один крученик волосся отець Генадій Фаст підійшов і обкурив її ладаном

ще була на службі матушка Василиса та що колись жила собі привільно чоловіками перебирала і грошима розкидалась але якось цілий день не виходила з дому а другого дня одягнула рясу сама себе висвятила на черницю і нареклась Василисою - страшна така ніс гострий і все дивиться на стару царівну видно що таємниця між ними є а я спостерігаю за двома хоча більше за матушкою бо знаєте теж хочу висвятитися на черницю але не з любові до Бога а з ненависті до чоловіків зле мені паночку не знаю куди податись от у Каган-Шабшай є кіт Єгор зовсім негарний сере де хоче вже двадцять кілограмів набрав шерсть облізла хоч косички плети а вона його все одно любить і гладить щодня і їсти дає добренького і називає левеням а мене хоч би трохи так хтось любив най би не давав їсти і не називав левеням а лише гладив мене кожного дня

от як ти говориш не треба більше бачу що маєш усередині кріпость не відпустить тебе Бог так легко як думаєш він такому доброму матеріалу не дасть на сонці вигоріти

дивись на мої ікони нема тут жодного лиця святого самі пейзажі звичайно я колись малював і портрети і натюрморти але побачив що все лож єсть крім природи

ну дай я тебе барадою патроґаю

до білих ночей багато хто не може звикнути - Каган-Шабшай нервується і її груди майже не рухаються у повітрі - тому й вигадали застави бачиш їх треба всього лиш закрити на ніч і буде суцільний морок хоч в око стрельни так як ти й хотіла правда тоді хата дуже схожа на гріб а коли заспиш і не встигнеш вчасно відчинити віконниці на світанку то починаєш задихатися і постіль смердить землею

ти - кажу - особливо не турбуйся я вже звикаю тим більше коли вночі пригнітить надто і захочеться вийти надвір то навіть приємно все навколо бачити я ж насправді боюся темряви в моїй родині багато хто з жінок її боявся от прабабка моя Груба Марія вночі ніколи не виходила з хати навіть тоді коли конче треба було вийти в туалет - вона мала спеціальне горнятко і пісяла в нього навлежачки а ти знаєш як жінці важко таке втнути і ніде не пролити не те що чоловікові а спала Груба Марія на солом’яному матраці то він борони Боже як тхнув солома стара та й бліх у ній багато було а на ранок вона вікно відчинить і виплюсне вміст горнятка наперед хати якщо літо а якщо зима то поставить горнятко на піч а сама зав’ється в хустку і сидить на куфрі як ґаздиня чекає аби прийшла Мала Марія жінка її рідного брата й спитала: що то в тебе на печі в горнятку? - тоді Груба Марія хустину з губ прибере і спокійно відповідає: та то чай хіба не бачиш… огій! - але Мала Марія бере горнятко і нюхає жовту рідину вона знає що то не чай але не знає що Груба Марія якраз найбільше любить коли хтось нюхає її сечу може заради цього вона все й затіває очі її залишаються злими але рот криво посміхається і Мала Марія розуміючи що вже вкотре ловиться на гачок кидає горня на підлогу й кричить: бодай тобі кров очі заллєла та то сциклині а не чай! - і біжить з криком на толоку… а я тепер думаю що прабабка пісяла в горня не зі зла на свою невістку чи Малу Марію а зі страху виходити вночі з хати хоча звичайно і невістку вона ненавиділа все казала їй: зась тобі йди звідки-сь прийшла! - сідала на куфрі і не давала націло побілити хату або ховала всі виделки в курнику в катранах або випускала льоху із загороди хоча останнє вона робила даремно бо льоха йшла в город Федора (жили вони мало чи не на одному подвір’ї) а Федір лютував як дідько і заганяв її собі до стайні поки невістка не приходила до нього на поріг і не викрикувала так щоб і свекруха чула: віддайте свиню т-а-т-у нащо-сте заперли мою свиню! - Федір називав Ядзю за це смродом і гімном але розумієте як було йому і Грубій Марії неприємно… Федір ніколи не признавався ні до свого сина (а мого діда) ні до його і Ядзі дітей лишень раз ішов на роботу толокою де гралася його ніби онука і не дивлячись на неї опустив на землю велике червоне яблуко баба Ядзя розповідала що яблуко було отакенне - Федір немов відчував що отак ідучи по дорозі вище церкви впаде і вмре