Ірен Роздобудько - Ліцей слухняних дружин

Альтовий слово до слова, як найпідступніший інквізитор, переказував мої слова, промовлені сто років тому до тієї єдиної дівчини, дворазова присутність якої в моєму житті вщент розбила мої уявлення про людські стосунки.

Я затис вуха руками і поглянув на небо. Воно було вже нічним.

У маленьких містах, не загазованих випарами бензину, зірки завжди дивляться на тебе впритул, викликаючи неспокій і якусь генетично закладену тривогу — майже звірячу, непоясниму і від того ще більш тужну.

Я уявив, як ось вже десяток років виходжу на сцену сам на сам з публікою і… роздягаюсь, роздягаюсь до нитки, не залишаючи на собі навіть жалюгідних шкарпеток. А потім шалено шкодую про це, соромлячись своєї відвертості і, йдучи на коду, не хочу повертатись в реальність.

Хоча музичні критики називали цю оголену відвертість і деяку «підвішеність» останніх акордів манерою, притаманною лише мені.

Але саме зараз, під цими зірками, ця «манера» здалася мені деструктивною. Слухаючи альтовий пана Теодора, я подумав, що його віртуозна, трішки рвана, емоційна і в той же час цілісна, як один порив вітру, імпровізація могла б гармонійно і природно доповнити звучання мого тенорового. І… урізати мій гонор, прорвати коло моєї самотності, огорнути мої оголені нерви полотном спокою і радості — тими фарбами, яких я давно не мав у своєму вжитку.

Ця думка блискавкою вдарила в мою голову. Її треба було негайно озвучити: ми вийдемо на сцену вдвох! Я і старий безпалий майстер, це чоловіче втілення Сезарії Евори — майстер-самородок з чорними від роботи перстами.

Ледь дихаючи і тримаючи цю божевільну ідею за кінчик її яскравого хвоста, я тихо увійшов до майстерні… …Темна постать — тендітна і невагома у світлі місяця, що відбивалося в вигині саксофона, пускаючи бісики по кутках, — повільно обернулася до мене.

Останній видих в його золоте черево пролунав так:

— Ти зберіг мою Кицьку?

— Вона потовстіла і знахабніла. Чекає на тебе в авто! — сказав я.

Мовчи (сленг музикантів).

Хомутик з двома гвинтами, за допомогою якого тростина прикріплюється до мундштука саксофона.

Музичний термін, що означає завершення гри.