Галина Вдовиченко - Купальниця

гривень зроблю, як за двісті.

Хлопець усміхнувся, поліз до кишені, витяг двадцятку.

— Остання. Додому пішки піду.

— Першому покупцеві — знижка. Мінус дві гривні.

— Тоді поїду, — усміхається хлопець. — Це наша група ски-

нулась, викладачці даруємо, куратору. Вона живопис любить.

Альбом лягає на прилавок. На обкладинці — дві дівчинки

з лійками в руках, поливають буйні зарості квітучих півоній.

Довгий рулон паперу опиняється поруч: на малюнку — яскра-

ві пуп’янки півоній серед зеленого листя. Є інший малюнок —

суцільне густе плетиво з зеленого листя; але той, із нерозквіт-

лих півоній, видається більш доречним. Не так вправно, як

хотілось, а все ж запакувала подарунок. Перетягнула щільною

зеленою ниткою.

— Ось сюди згодом вставите листівку, коли підпишете, —

показала.

Легкий зелений пучечок погойдувався від рухливого повітря, вивершував квіткою святкову композицію. Першою на рахунку

Кароліни. Вона залишилась задоволена роботою, хлопець — теж.

Але більше ніхто не підходив. Кароліна шаруділа папером, розкручувала й закручувала шворки на котушках. Вона вирі-

шила, що на рух люди реагуватимуть краще, аніж на непоруш-

ність. У нападі вимушеної бездіяльності зробила з яскравих

ниток кілька розбурханих хризантем. Народ кидав похапливі

погляди в її бік і біг далі.

— Скільки коштує коробку папером обгорнути?

54

Незчулася, як біля ятки опинилась жінка з коробкою, на ко-

робці — фото електрогрілки.

— Таку коробку — гривень п’ятнадцять.

— У-у-у-у, — здивувалась жінка. — Я думала три гривні.

Кароліна не відповіла, хоча й хотіла сказати, що найдешев-

ший аркуш обгорткового паперу коштує утричі дорожче.

— У вас немає таких маленьких шабатурок для дрібних по-

дарунків?

На долоні дівчини — пластикові кульчики на дротяних гач-

ках, на кожному кульчику, чорним по білому, намальований

скрипковий ключ та ноти.

«Будуть», — подумала Кароліна, а вголос сказала:

— Я гарно запакую, у прозорий мішечок. З такою стрічкою

з п’яти ниток.

— А-ааа, тіпа нотний стан! — дівчині сподобалась пропози-

ція. — Сьогодні — Олени! Іменини моєї молодшої сестри Оле-

ни, я їй хочу сюрприз зробити.

Щодня у людей свято, думала Кароліна, щодня, навіть коли

не до свят. Сьогодні — іменини Олен та Костянтинів; в усіх

Олен та Костянтинів — свято, хоча чимало з них про це дізна-

ються лише від друзів, а може, так і не дізнаються, що сього дні

в них — особливий день. Хто мав би про це нагадувати? Ятка

з пакування подарунків. З одного погляду на ятку має бути зро-

зуміло, яке нині свято та чиї іменини, бо кожне з них — наго-

да для привітань та сюрпризів. І Кароліна подбає про це.

4

Як учні-бешкетники тікають з уроку, так Роберт з Мариною

вшивалися з хати, затискаючи сміх, шикаючи одне до одного —

тихо ! — та наступаючи на п’яти. Поки Кароліна зібрала малих

на прогулянку, поки знайшли іграшки, що конче мали бути

з ними на вулиці, на верхній губі виступили крапельки поту.

На набережній хазяйнував легенький вітерець, під вечір тут

55

було ще більше жінок з візочками, аніж зранку. Кароліна вже

знала, що не всі тут — мами чи бабусі, є й няньки, середнього

та старшого віку жінки, що доглядають за малими. Трохи на

відстані від усіх відокремились від загального тлуму троє чо-

ловіків з дітьми, розмовляли, погойдуючи візочками, двоє —

з крихітними немовлятами, один — з «великою» дитиною, од-

норічною з вигляду, швидше за все — хлопчиком. Малюк не

спав, спостерігав за всім, що робиться довкола, перехиляючись

через руків’я візочка та напинаючи паски на своїх плечиках.

Діти різного віку ганяли на велосипедах та самокатах, зупи-

нялись біля кавомашин — їх тут, вздовж Дніпра, було кілька. До

піднятих угору задніх чи бокових дверцят тулились невеличкі

черги з бажаючих випити кави, чаю, шоколаду з агрегатів, вста-

новлених у нутрощах маленьких автомобілів. Племінниці теж

потягнули до кав’ярні на колесах. Там, обхопивши паперові

стаканчики обіруч, вже гомоніли їхні подружки — така сама

дрібота від двох до шести років. Сестрам закортіло чаю: од-

ній — фруктового і другій фруктового. І щоб у кожної був свій

стаканчик, хоча обом вистачило по кілька ковтків. Кароліна до-

пила за обома. Переконалася: справді смачний. Однак у тому, що

покупців не бракувало, були й інші причини, одна з яких — чу-