Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

Хотіла вона того чи ні, але думками увесь час поверталася до того, що на тижні казала їхня бухгалтерка. Прибутки постійно падали, хай би що вона там вигадувала, прикидаючись перед Говардом. Бухгалтерка фактично пропонувала їй закрити крамничку й зосередитися на інтернет-продажу. Це було б визнанням поразки, до чого Саманта ще не була внутрішньо готова. З одного боку, Шерлі була б лише рада, якби крамничка закрилася. Її з самого початку багато чого там дратувало. « Перепрошую, Сáмо, але це не в моєму смаку… трішечки заекстравагантне… » І все ж таки Саманті подобалася її невеличка червоно-чорна крамничка в Ярвілі, подобалося щодня виїжджати з Пеґфорда, базікати з покупцями, пліткувати зі своєю помічницею Карлі. Її світ стане зовсім крихітний без цієї крамнички, яку вона плекала чотирнадцять років. Словом, він просто звузиться до Пеґфорда.

(Пеґфорда, проклятющого Пеґфорда. Саманта ніколи не мала наміру тут жити. Вони з Майлзом планували після закінчення університету відправитися на цілий рік у навколосвітню подорож. Вже навіть розпланували собі маршрут, подбали про візи. Саманта мріяла про те, як вони, тримаючись за руки, блукатимуть босоніж довжелезними й білесенькими австралійськими пляжами. А тоді раптом виявила, що вона вагітна.

Вона навідала його в «Емблсайді» на другий день по тому, як довідалася про свою вагітність і через тиждень після закінчення їхнього навчання. За вісім днів вони мали вирушати до Сінгапуру.

Саманта не хотіла казати про це Майлзу в будинку його батьків — боялася, що їх можуть підслухати. Саманті здавалося, що за кожними дверима, які вона відчиняла в цьому будинку, зачаїлася Шерлі.

Отож вона зачекала, доки вони сіли за темний стіл у кутку в «Чорній гарматі». Їй закарбувалося в пам’яті, як відвисла Майлзова щелепа, коли вона повідомила йому про вагітність. Здалося, ніби він постарів одразу на кілька років, коли до нього дійшла суть новини.

На кілька хвилин його просто заціпило. А тоді він сказав:

— Гаразд. Ми одружимось.

Він розповів, що вже купив для неї обручку, що планував запропонувати їй свою руку й серце в якомусь екзотичнішому місці, скажімо, на вершині Аєрс-Року. І справді, коли вони вернулися додому, він видобув з рюкзака невеличку коробочку, сховану там. У коробочці була обручка з маленьким діамантиком з ювелірної крамниці в Ярвілі. Він придбав його за гроші, залишені йому бабусею. Саманта сиділа на краєчку Майлзового ліжка і ридала, ридала, ридала. За три місяці вони одружилися.)

Залишившись наодинці з пляшкою вина, Саманта ввімкнула телевізор. На екрані з’явилася картинка з DVD, яку дивилися Лексі й Ліббі: застигле зображення чотирьох співаючих юнаків у тісних футболках. Вони були ще зовсім підлітки. Саманта клацнула на кнопку відтворення. Коли юнаки доспівали, почалося інтерв’ю з ними. Саманта попивала вино, дивлячись, як учасники групи обмінюються жартами, а потім серйознішають, розповідаючи, як вони люблять своїх шанувальників. Вона подумала, що навіть із вимкненим звуком розпізнала б у них американців. Мали ідеальні зуби.

Споночіло. Вона натисла на паузу, піднялася вгору і звеліла дівчатам вимкнути плейстейшен і лягати спати. Тоді вернулась у вітальню, де її чекала вже на три чверті спорожніла пляшка. Не вмикаючи світла, натисла кнопку відтворення і знову приклалася до пляшки. Додивившись DVD до кінця, запустила його спочатку, щоб побачити те, що пропустила.

Один із хлопців здавався значно дорослішим за інших. Він мав ширші плечі, з-під коротких рукавів футболки випиналися біцепси, мав широку й міцну шию та квадратну щелепу. Саманта дивилася, як він вихиляється, дивлячись у камеру з відсторонено-серйозним виразом свого вродливого обличчя.

Вона подумала про секс із Майлзом. Останній раз вони цим займалися три тижні тому. Його акт був передбачуваний і ритуальний, неначе масонське рукостискання. Однією з його улюблених приказок було «від добра добра не шукають».

Саманта вилила в келих те, що лишилося в пляшці, і уявила, що займається коханням із цим юнаком. Тепер її груди мали кращий вигляд у бюстгальтері. Коли ж вона лягала спати, вони розтікалися на всі боки, і це її дуже дратувало. Вона уявила, як її притискають до стіни, підперши одну ногу, потім задирають їй сукню до пояса, і цей дужий чорнявий хлопець, спустивши джинси до колін, входить і виходить з неї пружними поштовхами…

Майже фізично відчуваючи це блаженне штурхання під шлунком, вона почула, як у подвір’я в’їхало авто, і світло від його фар пронизало пітьму у вітальні.