Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

Відчинилися двері кабінету Парміндер, і Тесса глянула в той бік.

— Місіс Відон, — покликала Парміндер, перетнувшись поглядом з Тессою, і скривила посмішку, що й на посмішку не була подібна. Старушенція в домашніх капцях важко звелася на ноги й пошкандибала повз перегородку слідом за Парміндер. Тесса почула, як грюкнули, зачиняючись, двері до кабінету.

Почала читати заголовки до фотографій дружини якогось футболіста в різноманітному вбранні, яке вона одягала останнього тижня. Дивлячись на її довгі стрункі ноги, Тесса замислилась, як змінилося б її життя, якби в неї були такі самі ноги. Було б воно, звичайно, абсолютно інакшим. Тессині ноги були товсті, безформні й короткі. Вона воліла б завжди носити чоботи, приховуючи їх, але нелегко було знайти такі чобітки, на яких замочок застібався б до самого кінця, бо її литки були занадто тлусті. Вона пригадала, як консультувала одну незграбну дівчинку, пояснюючи їй, що зовнішній вигляд не має великого значення, головне — це внутрішній світ людини. « Які дурниці ми втовкмачуємо дітям », — подумала Тесса, гортаючи сторінки журналу.

Рвучко відчинилися невидимі за перегородкою двері, за якими хтось кричав надтріснутим голосом.

— Мені тепер ше гірше, холєра ясна. Так не робиться. Я прийшла до тебе по допомогу. Це твоя робота… твоя…

Тесса з реєстраторкою перезирнулись і глянули в той бік, звідки долинав крик. Тесса почула, як заговорила Парміндер, чий бірмінґемський акцент і досі вчувався, незважаючи на всі ці роки, прожиті в Пеґфорді.

— Місіс Відон, ви й досі курите, а це впливає на ту дозу, яку я вам призначаю. Якби ви відмовились від сигарет… у курців процес метаболізму стосовно теофіліну відбувається швидше, тому цигарки не тільки погіршують вашу емфізему, а й безпосередньо впливають на властивість ліків…

— Ти на мене не кричи! Ти вже мені сидиш отут-во! Я напишу скаргу! Ти дала мені погані ліки! Я хочу, шоб мене прийняв хтось інший! Я хочу бачити доктора Кроуфорда!

З-за перегородки вигулькнула розчервоніла стара, що хрипко дихала й ледве трималася на ногах.

— Вона зажене мене в могилу, ця пакистанська корова! Не йди до неї! — крикнула вона Тессі. — Ця пакистанська сука закатрупить тебе своїми сраними ліками!

Вона подріботіла хиткою ходою до виходу, човгаючи капцями, важко дихаючи й не припиняючи гучно лаятись на всю потугу своїх понищених легенів. Виходячи, щосили грюкнула дверима. Реєстраторка знову перезирнулася з Тессою. Було чутно, як зачинилися двері до кабінету Парміндер.

Парміндер з’явилася лише через п’ять хвилин. Реєстраторка демонстративно втупилася в екран комп’ютера.

— Місіс Вол, — покликала Парміндер, зціпивши вуста у своїй антипосмішці.

— Що тут таке сталося? — поцікавилася Тесса, займаючи місце біля стола Парміндер.

— У місіс Відон від нових піґулок розлад шлунку, — спокійно пояснила Парміндер. — То ми сьогодні беремо аналіз крові, так?

— Так, — підтвердила Тесса, котру неприємно вразила і навіть налякала холодна й підкреслено ділова манера поведінки Парміндер. — Як твої справи, Міндо?

— Мої? — перепитала Парміндер. — Нормально. А що?

— Ну… Баррі… я ж знаю, що він для тебе значив, а ти для нього.

На очах Парміндер виступили сльози, й вона закліпала, щоб їх приховати, але було вже пізно. Тесса їх помітила.

— Міндо, — мовила вона, поклавши свою пухку долоню на тоненьку руку Парміндер, але Парміндер відсмикнула руку, мовби Тесса її вжалила. Наступної миті, не в змозі стримати емоції, вона розридалася по-справжньому. Відвернулася вбік, але в крихітному кабінетику їй не було де заховатись.

— Мені аж недобре зробилося, коли я згадала, що не подзвонила тобі, — сказала Тесса, поки Парміндер героїчно намагалася вгамувати власні ридання. — Я теж мало не вмерла з розпуки. Я збиралася зателефонувати, — збрехала вона, — але ми зовсім не спали, цілу ніч провели в лікарні, а тоді одразу мусили їхати на роботу. Колін просто втратив контроль над собою, коли повідомив про це на шкільних зборах, після чого влаштував на очах у всіх жахливу сцену з Кристал Відон. А потім Стюарт вирішив прогуляти уроки. А Мері не знаходила собі місця… але мені так прикро, Міндо, я мусила б тобі подзвонити.

— …ниці, — пробурмотіла крізь сльози Парміндер, витираючи лице серветкою, — …Мері… найголовніше…

— Ти була б однією з найперших, кому подзвонив би Баррі, — сумовито промовила Тесса, а тоді й сама ні з того ні з сього розридалася.