Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

Хоч Рут повернулася не більше десяти хвилин тому, вона вже встигла приготувати обід і саме накривала на стіл, коли Саймон заносив у дім комп’ютер. Саймон любив вечеряти не дуже пізно. Побачивши коробку, Рут схвильовано зойкнула, і це роздратувало її чоловіка. Вона не знала, чим йому це загрожує. Ніколи не розуміла, що дешевшого просто так не буває. Проте Рут миттю відчула, що Саймон зараз у тому стані, який передував вибуху, тож намагалася уникнути цього єдиним відомим їй способом: захоплено розповідала про свій день, сподіваючись, що його нічого не роздратує і Саймонів настрій сам собою розсмокчеться, коли його шлунок наповниться домашньою їжею.

Рівно о шостій, коли Саймон уже встиг витягти з коробки комп’ютер, виявивши, що там не було жодної книжечки з інструкціями, родина сіла вечеряти.

Ендрю відразу помітив, що його мати була сама не своя, судячи з її штучно-бадьорого голосу, яким вона торохтіла про якісь випадкові й недоречні речі. Вона, здається, й досі припускала, попри накопичений роками негативний досвід, що варто їй створити за столом затишну й спокійну атмосферу, і чоловік не наважиться її порушити. Ендрю почав поглинати картопляну запіканку з м’ясом (Рут відразу готувала багато таких запіканок, а тоді, вертаючись з роботи, просто розморожувала їх), намагаючись не перетинатися поглядом із Саймоном. Він не хотів думати про батьків, бо переймався значно цікавішими речами. Ґая Баден сказала йому «привіт», коли він зіштовхнувся з нею біля біологічної лабораторії. Сказала це автоматично й мимохідь, а на уроці навіть не глянула на нього.

Ендрю мріяв краще пізнати дівчат. Він ще ніколи ні з ким із них не зближався настільки, щоб зрозуміти, як і що вони думають. Ця явна прогалина не надто його турбувала, аж доки в шкільний автобус не зайшла Ґая, пробудивши в ньому жагуче бажання ближчого знайомства. Це прагнення цілком відрізнялося від тієї банальної хлоп’ячої тремтячки, що загострювалася від споглядання бубнявіючих дівочих грудей чи бретельок від ліфчиків, які проглядалися крізь білі шкільні сорочки, або ж від того напівгидливого інтересу до справжніх причин і наслідків місячних.

Жирко мав двоюрідних сестер, що іноді приїжджали до них у гості. Якось зайшовши до ванної кімнати відразу після того, як там побувала одна з найсимпатичніших кузинок, Ендрю побачив на підлозі біля кошика для сміття прозору обгортку від жіночих прокладок. Це напрочуд конкретне матеріальне свідчення, що дівчина, яку він щойно зустрів, мала місячні, вразило тринадцятирічного Ендрю так, немовби він побачив рідкісну комету. Йому вистачило глузду не казати Жиркові про те, що він побачив і наскільки був збентежений цим відкриттям. Натомість він підняв кінчиками пальців ту обгортку, похапцем кинув її у смітник, а тоді так затято почав відмивати руки, як не робив це ніколи в житті.

Ендрю проводив купу часу за ноутбуком, вдивляючись у сторінку Гаї на «Фейсбуці». Робив він це не менш боязко, ніж дивився на неї наяву. Годинами розглядав фотографії тих, кого вона залишила в столиці. Вона прийшла з іншого світу: мала серед своїх друзів чорношкірих, азіатів або й таких, чиї імена годі було вимовити. Він не міг викинути з голови її фотографію в купальнику, і ще одну, де вона спиралася на доволі вродливого юнака кавового кольору. На лиці в нього не було ані прищика, зате явно проглядалася щетина. Ретельно перечитавши всі її повідомлення, Ендрю з’ясував, що цього вісімнадцятирічного юнака звали Марко де Лука. Ендрю зосереджено вивчав усі меседжі, що ними обмінювалися Марко з Ґаєю, немовби розшифровував таємний код, щоб з’ясувати: свідчили вони про якісь глибші стосунки чи ні.

Переглядання «Фейсбуку» іноді загрожувало певним ризиком, адже батько, який дуже приблизно розумів, як функціонує інтернет, а тому інстинктивно не довіряв йому як єдиній ділянці життя своїх синів, де вони почувалися вільніше й розкутіше за нього, незрідка вривався в їхні спальні, перевіряючи, що саме вони дивляться. Саймон запевняв, що просто хоче пересвідчитись, чи не доведеться йому сплачувати за них велетенські рахунки, але Ендрю знав, що це просто черговий вияв батькового прагнення до абсолютного контролю, тож коли він переглядав онлайн подробиці Ґаїного життя, стрілочка курсора завжди була на іконці, що миттєво могла закрити сторінку.

Рут і далі перестрибувала з теми на тему в намарних спробах видобути з Саймона щось більше за непривітні односкладові слова.