Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

— Прошу тебе, подзвони мамі Гарієт.

— Чому?

— Прошу тебе.

— Але чому, Ліббі?

— Вона хоче з тобою поговорити, бо… — Ліббі витерла рукою очі й носа, — ми з Гарієт дуже посварилися. Подзвони їй, будь ласка!

Саманта перейшла з телефоном до вітальні. Вона дуже слабко уявляла собі ту жінку. Відколи дівчата почали навчатися у школі-пансіоні, вона практично жодного разу не зустрічалася з батьками їхніх однокласниць.

— Мені страшенно прикро, що так сталося, — почала мама Гарієт. — Я сказала Гарієт, що поговорю з вами, бо вона вбила собі в голову, що Ліббі не хоче взяти її з собою… а ви ж знаєте, які вони приятельки, мені аж серце болить, коли бачу їх розсвареними…

Саманта глянула на годинник. Вони вже мали вирушати за хвилин десять, не пізніше.

— Гарієт чомусь упевнена, що Ліббі мала зайвий квиточок, але не захотіла поїхати разом з нею. Я сказала їй, що це неправда… це ж ваш квиток, бо ви не хочете, щоб Ліббі їхала сама, правильно?

— Ну, звісно, — відповіла Саманта, — вона не може їхати сама.

— Я так і знала, — на диво радісно вигукнула співбесідниця. — І я чудово розумію вашу стурбованість, і ніколи б вам цього не запропонувала, якби не думала, що це може звільнити вас від зайвих переживань. Просто дівчата такі дружні… а Гарієт страшенна фанатка цього дурнуватого гурту… і мені здається, з того, що я чула, коли вони розмовляли по телефону, що Ліббі насправді дуже хоче, щоб Гарієт таки поїхала. Я абсолютно розумію, чому ви хочете супроводжувати Ліббі, але річ у тім, що моя сестра бере туди двох своїх дівчаток, так що догляд за ними буде забезпечений. Я могла б підвезти Ліббі і Гарієт до стадіону і біля входу передати їх з рук у руки сестрі, а тоді ми всі разом у неї й заночуємо. Я даю вам гарантію, що з Ліббі постійно буде або моя сестра, або ж я сама.

— Ой… це так люб’язно з вашого боку. Але моя подруга, — сказала Саманта, відчуваючи дивний дзвін у вухах, — уже нас там чекає, розумієте…

— Але ж ви можете поїхати й побачитися з подругою… просто вам тепер не доведеться йти на той концерт, якщо з дівчатами хтось буде… А Гарієт у дикому розпачі… просто місця собі не знаходить… Я не збиралася втручатись, але їхня дружба зараз під загрозою…

А тоді діловито додала:

— Ми, звісно, заплатимо вам за цей квиток.

Саманту загнали в глухий кут, і їй не було куди діватися.

— Ох, — зітхнула Саманта. — Ну, добре. Я просто хотіла піти з нею…

— Їм удвох буде набагато цікавіше, — безапеляційно заявила мама Гарієт. — Ну й вам не треба буде пригинатися, щоб не закривати сцену тим дітлахам, хі-хі… моїй сестрі не страшно, вона й сама метр з кепкою.

На превелике розчарування Ґевіна, все складалося так, що він не міг відкрутитися від святкування ювілею Говарда Моллісона. Якби Мері, клієнт фірми і вдова його найкращого друга, запросила його на вечерю, він мав би моральне право не йти на бенкет… але Мері його не запросила. До неї приїхала родина, і вона чомусь дуже розхвилювалася, коли з’явився Ґевін.

« Не хоче, щоб знали родичі », — подумав він, втішаючись, як вона зніяковіла, проводжаючи його до дверей.

Він поїхав до своєї «Кузні», прокручуючи в голові розмову з Кей.

« Я думала, він був твоїм найкращим другом. Він лише кілька тижнів тому помер !»

« Так, і я заради Баррі піклуюся про неї , — відповів їй подумки Ґевін, — він би сам цього хотів. Ніхто не чекав, що так станеться. Баррі помер. Йому це вже не зашкодить ».

Вдома він підшукав собі відповідний костюм, бо на запрошенні було зазначено «вечірній одяг», і спробував уявити, як цей малий язикатий Пеґфорд обсмоктуватиме новину про Ґевіна й Мері.

« Ну то й що ? — подумав він, здивований власного хоробрістю. — Невже вона все життя має бути самотня? Всяке трапляється. Я піклувався про неї ».

І попри все його небажання йти на ту нудну й виснажливу вечірку, він відчував, як на нього накочується хвиля радісного збудження.

У Домі-на-пагорбі Ендрю Прайс укладав собі волосся маминим феном. Ще ніколи він так ретельно не готувався до будь-яких дискотек чи вечірок, як сьогодні. Йому, Ґаї й Суквіндер за додаткову оплату доручили обслуговувати бенкет. Говард з цієї нагоди навіть узяв напрокат відповідний одяг: білу сорочку, чорні штани і краватку-метелик. Він буде працювати поруч із Ґаєю — і не простим хлопчиком на побігеньках, а офіціантом.

Але це було ще не все. Ґая порвала з тим славетним Марко де Лукою. Сьогодні після обідньої перерви, коли Ендрю вибіг перекурити на заднє подвір’я «Мідного чайника», він побачив там заплакану Ґаю.