Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

— А там нікого не лікують, — втрутилася Бетті. — Там просто дають ще більше наркотиків. Я була б щаслива, якби ми її позбулися.

— Нам доведеться зробити деякі непрості рішення на окружному рівні, — сказав Обрі Фаулі. — Уряд планує заощадити понад мільярд на місцевому врядуванні. Ми більше не можемо надавати послуги в попередньому обсязі. Така реальність.

Парміндер просто втрачала терпець, дивлячись, як її колеги з ради поїдають очима Обрі, як впиваються його глибоким басом, як схвально кивають у відповідь на кожне його слово. Вона чудово знала, що дехто з них прозиває її Безнадійдер-Бандою.

— Дослідження показують, що нелегальне вживання наркотиків зростає під час економічних спадів, — сказала Парміндер.

— Це їхній особистий вибір, — заперечила Бетті. — Ніхто ж їх не змушує приймати наркотики.

Вона роззирнулася, шукаючи підтримки. Шерлі усміхнулася до неї.

— Нам іноді доводиться робити дуже важкий вибір, — промовляв Обрі.

— Отже, ви собі спільно з Говардом, — урвала його Парміндер, — вирішили, що можете ось так просто прикрити клініку і викинути її з будівлі на вулицю?

— Можна витрачати гроші на речі набагато достойніші, ніж підтримка купки правопорушників, — сказала бухгалтерка.

— Особисто я урізала б їм усі пільги, — додала Бетті.

— Мене запросили на це засідання, щоб розповісти вам про те, що діється на окружному рівні, — спокійно пояснив Обрі. — Не більше того, докторе Джаванда.

— Гелен, — голосно промовив Говард, показуючи пальцем на ще одного члена ради, яка вже цілу хвилину тримала підняту руку, намагаючись висловити свою думку.

Парміндер не чула нічого, що казала та пані. Вона зовсім забула про купу паперів, що лежали під порядком денним, над якими так ретельно працювала Кей Баден: статистика, приклади успішного виліковування, пояснення переваг метадону над героїном, дослідження, де прораховано фінансові й соціальні витрати, у які обходиться державі залежність від героїну. Усе довкола неї стало якесь розмите і нереальне. Вона відчувала, що зараз зірветься, як ніколи, і цього вже не уникнути, і не треба за цим шкодувати, й опиратися не треба. Лишається тільки спостерігати за собою збоку, бо вже пізно щось змінити, надто пізно…

— … фінансової допомоги, — говорив Обрі Фаулі. — Для людей, які не працювали жодного дня в житті.

— Але ця проблема, глянемо правді у вічі, — сказав Говард, — легко вирішується. Не треба вживати наркотики .

Він обернувся до Парміндер із примирливою посмішкою. — Вони це називають «зав’язати», так, докторе Джаванда?

— О, то ви гадаєте, що вони самі повинні взяти відповідальність за наркозалежність і змінити свою поведінку? — запитала Парміндер.

— В принципі, так.

— Щоб державі не довелося тратити на них великі гроші.

— Абсолю…

— А ви, — голосно крикнула Парміндер, відчуваючи, як вибухають її емоції, — чи знаєте ви, скільки десятків тисяч фунтів витрачає держава на вас, Говарде Моллісон, через вашу абсолютну неспроможність перестати набивати свого кендюха?

Величезна темно-бордова пляма розповзалася з Говардової шиї на його щоки.

— Ви знаєте, скільки коштувало ваше шунтування, ваші медикаменти, ваше перебування в лікарні? А прийоми у лікарів зі скаргами на астму, тиск і висипку на шкірі, спричинені вашим небажанням скинути зайву вагу?

Коли Парміндер зірвалася на крик, інші члени ради почали протестувати, захищаючи Говарда. Шерлі зіскочила з місця, а Парміндер усе ще репетувала, незграбно намагаючись позбирати папери, що порозліталися у неї з-під рук.

— А як же конфіденційність інформації про пацієнта?! — крикнула Шерлі. — Нечувано! Просто нечувано!

Парміндер була вже біля виходу із зали і, ледве стримуючи розлючені ридання, почула, як Бетті вимагає її негайного виключення з ради. Вона майже зірвалася на біг, знаючи, що спричинилася до справжньої катастрофи, і хотіла тільки одного: навічно провалитися в темряву.

Газета «Ярвіл і околиця» вирішила не надто ризикувати й опублікувала далеко не все з того, що було сказане під час чи не найгострішого засідання за всю історію пеґфордської місцевої ради. Але це не врятувало ситуацію: навіть така цензурована й урізана публікація, доповнена яскравими свідченнями присутніх на цьому засіданні, стала приводом для численних пліток. Додала гостроти ще й стаття на першій сторінці, у якій детально описувалися анонімні інтернет-атаки від імені небіжчика, що, за словами Елісон Дженкінс, «стали причиною палких дискусій і значного обурення. Продовження репортажу на четвертій сторінці». І хоч імена жертв і деталі правопорушень, у яких їх було звинувачено, у статті не наводились, але там зустрічалися такі слова, як «серйозні підозри» і «злочинна діяльність», а це стурбувало Говарда чи не більше, ніж самі дописи на сайті.