Настя Байдаченко - Нічого особистого

to media girls

Авторка цієї книги не може закластися за точність усіх подробиць, проте із властивою їй сміливою обережністю, готова стверджувати, що в книзі все правда, звичайно, окрім вигадки:)

(відмазку сплагіачено у Ніни Соротокіної)

Ніколи не питайте, як вони опинились у цьому місці. Не раджу.

У них неадекватна реакція. Можна і межі очі отримати. їх так спеціально обирали. Ну, не втому сенсі, аби межі очі отримати, а у тому, щоб неадекватні були. Чотири жіночки на межі нервового зриву. І курс психологічної реабілітації «Корекція соціальної поведінки». Сім днів за чотири з половиною штуки баксів з носа.

Тобто за задоволення бути піддослідним кроликом — вони ще й гроші виклали. До того ж, пройшли чималенький відбір. Професор проводить цей курс лише двічі на рік, лише для чотирьох людей, випадком тицькаючи пальцем у країну на світовій мапі. Чисто зі спортивного інтересу. Його вже давно не гріють ті «по чотири з половиною штуки» баксів із носа. Його гріють лише спостереження. Вуайєризм певною мірою. Усі невропатологи — психопати, а всі психотерапевти — вуайєристи. А всі офтальмологи в окулярах. Ну це так, для красного слівця.

Місцина тут ідеальна для голлівудського трилерочка середньої руки та бюджету. Глухі карпатські гори. Тоненька доріжка між сосен, що зникає під час найменшої негоди чи то у снігу, чи то у воді, чи, на крайняк, шквальний вітер завалить соснами. Тут не бере жодна мобілка, навіть Укртелекому немає. А може, і є, тільки ніде не видно стаціонарних телефонів. Із каналів лише ІНТЕР та УТ-1. І ті з перешкодами. Тобто вже можна застрелитися лише з цього приводу. А ще тут повно камер, професор каже, це для того, аби він міг правильно скорегувати поведінку. Ніби в душі та туалеті камер немає, та ці ненормальні все одно крутять дулі по всіх кутах. У принципі, професору по фіг, сміятися із дуль він точно не буде.

Після Києва у них увесь час болить голова від надлишку кисню. Це прояв вегето-судинної дистонії. Це синдром, він не лікується, проте добряче псує життя. Ну ці думають, що життя в них зіпсоване далі нема куди. А дарма. Завдання курсу, аби вони вийшли із прочищеною головою та свіжими (чи освіженими) мізками.

На курс потрапити нелегко. Потрібна рекомендація та те, щоб аплікаційна форма, а по суті тест, набрала певну кількість балів. Чітко ідентифікуючи, що у жіночки глибока психологічна криза. Професора не цікавлять банальні сангвініки-холерики. У світі, де панують нові архетипи сексуальних жінок великого міста чи відчайдушних домогосподарок, давня типологія та старий Фройд не працюють. А може, й працюють. Тільки дуже збочено.

Сьогодні перший день. Тренінг-знайомство. Круглий стіл. Чотири насуплені жіночки дивляться вовком одна на одну та на професора. Руденька, шатенка, білявка і брюнетка. Мрія патологоанатома. Чи продюсера телесеріалу. Професор зайшов останнім та голосно відсьорбнув щось із великої кружки. Він ніколи не дивився фото пацієнтів до початку тренінгу. Проте читав анкету. Йому було у кайф, знаючи анкетні дані, вгадувати хто із них хто. Така собі гра: «я відгадаю цю соціопатку з трьох фраз чи жестів». У даному випадку, скоріше жестів.

Троє сидять скам'яніло та напружено, поза «їжачок зайшов у ліс на розвідку». Четверта рудоволоса, із короткою зачіскою та різким поглядом щось ретельно малює у шкіряному щоденнику. Ще так настирно малює, аж пальці посиніли навколо ручки. Він би міг ще погратися у гру, що вона там малює — кола чи трикутнички і яким кольором, але одна з камер, та, що саме за нею, просто підказує, що малює вона ромашки. Однаковісінькі маленькі квіточки. У рядки, як старанна школярка, вже сьомий виводить. Час від часу вона підводить недобрий погляд на професора, потім на великого механічного годинника над його головою, хмуриться, кривить губи, незадоволено мугикає, та повертається до ромашок. Професор посміхається у велику кружку. Його очей не видно за круглими окулярами у тонкій металевій оправі.

— Професоре, я у шоці, — не витримує руда. — Сім днів по чотири години промивання мізків за чотири із половиною штуки «зелені». Уже півгодини минуло… Скільки ми чекаємо? На кого чекаємо?

Саме так. Top-manager. Анна Новицька. Можна було викреслити лише за тим, що приперлася із діловим щоденником у шкіряній обкладинці. Core problem [1] глибинна проблема. : невміння збалансувати особисте життя та роботу. Характер буйний, вибухонебезпечний, точніше сказати вибуховий. На фірмі називають супержінка. Чоловіки, якщо є, звичайно, пісяють окропом та помирають метрів за десять, не ближче.