Настя Байдаченко - Нічого особистого

Над столом Анни висів агітаційний плакат ефективного тайм-менеджменту із слоганом власного креативу «We appreciate early start & early finish». [10] ми цінимо ранній початок, ранній кінець. У світлі вчорашніх подій та відбитків, робочий слоган набував непристойно-неробочого змісту.

Ще півгодини Новицька витратила на полірування поверхні столу антибактеріальною рідиною та вигадування єзуїтських варіантів помсти. Може, залишати щовечора на столі одноразову серветку та презерватив? Чи кнопок покласти? Чи розвісити плакати про СНІД та захворювання, які передаються статевим шляхом? Від важких роздумів, Анну відволік як завше невчасний дзвінок із ресепшену:

— Зайди до Сергія Сергійовича. На статус.

Головне на менеджмент-мітингу (воно ж weekly status [11] оцінка тижневого стану. ) було сісти збоку, а не навпроти головного. Тоді, у принципі, весь статус можна було малювати ромашки. Під роздачі потрапляв той, хто сідав навпроти, тобто той, хто прийшов останнім. Зважаючи на те, що останньою того дня секретарка набрала Новицьку, технічним опонентом головного була вона. Скривившись, Анна впала у крісло навпроти директора, потім сіла дуже прямо, наче свідок по отруєнню діоксином на допиті у генпрокуратурі.

Другим правилом виживання на менеджмент-мітингу було наступне: якщо не встигла сісти збоку — дивися головному у вічі та відгавкуйся голосно, аби тебе не заклювали.

Зазвичай менеджмент-мітинг починався із того, що голосно та емоційно віддавали анафемі клятих зрадників, людей, які з тих чи інших причин пішли з фірми. Сьогодні було трохи інакше. І нічого доброго така непередбачуваність не віщувала.

— Надійшов тривожний сигнал.

Головний, як завше, почав дуже образно та здалеку. Сергій Сергійович Колгунець (званий серед найманих робітників та завсідників фармринку попросту СС) при Союзі працював провідним фізиком-ядерником, розвивав атомну енергетику за державним контрактом в якійсь чи то східноазійській, чи то південноамериканській країні, а в 90-х якось вигідно нарубав бабла на різниці курсів валют та заснував фармацевтичний консорціум «Фармацея», де Новицька працювала вже п'ятий рік. Візуально СС являв собою певний гібрид хом'ячка та ведучого однієї противної допомаранчевореволюційної ТВ-програми.

Зважаючи на передісторію, менеджмент-мітинги зазвичай проходили в стилі «шифровку передав — шифровку прийняв» або «зроби сам знаєш що, а я потім тобі дам по голові, розженуся та дам ще раз».

— Хто сьогодні заходив на медіа-новини? — СС баранцем втупився у Новицьку.

Вона зробила обличчя непроникно-резиновим, як шланг для поливу городу, і почала щось активно конспектувати в щоденник. Де сядеш, там і злізеш.

— За що я вам плачу зарплатню? Навіть не додумалися переглянути фахові сайти.

Ну про фахові це він загнув, або наїхав. Мабуть-таки наїхав на Новицьку. Як на директора з маркетингу та реклами. Поривчастим жестом СС почав розшвирювати якісь роздруківки так, наче він розкидає щось огидне чи принаймні інфекційно-небезпечне по типу конвертів із спорами сибірки у Пентагоні.

НАЦМЕДПРЕППОСТАЧ завершив перший етап тендеру.

НАЦМЕДПРЕППОСТАЧ, державний монополіст, який забезпечує медикаментами всі заклади освіти в Україні, завершив перший етап тендеру на постачання медпрепаратів у школи в 2009–2010 роки. До другого туру пройшли наступні фармацевтичні компанії «Фармацея», «Тернфарм», «Лікарпродукт». Бюджет тендеру $64 000 000. Наразі невідомо, чи брали в першому етапі тендеру участь іноземні фармацевтичні компанії. Як підтвердив менеджер вищої ланки компанії «Фармацея» другий етап пройде за 4 тижні та буде являти собою закриті торги, в яких переможе пропозиція із найменшою ціною.

Карина Мигаль спеціально для медіа-новин

Ох(R)ініти, щоб не сказати точніше! Зважаючи на те, що НАЦМЕДПРЕППОСТАЧ державний монополіст і не має права проводити тендери без тендерного комітету і великої кількості бюрократичних заморочок. Тому тендер хотіли провести тихо, заздалегідь було домовлено, як буде поділено бюджет та які відкати отримає керівництво НАЦМЕДПРЕППОСТАЧу. Не кажучи вже про те, що сума контракту взагалі була закритою інформацією, яку надали лише кільком керівникам учасників тендеру. Тобто, по-перше, тендеру і всіх домовленостей про дерибан бюджету вже не існує, по-друге, керівництво НАЦМЕДПРЕППОСТАЧу напевно буде шукати винного, аби потім закатати його в асфальт десь на майдані чи у лісосмузі в Таращі, а по-третє, наступний тендер доведеться робити за всіма правилами, із дерибаном враховуючи тендерний комітет, по-четверте, результат цієї авантюри може бути геть непередбачуваним. А головне, не таким економічно вигідним.