Олесь Ульяненко - Квiти Содому

Я не можу, та й не маю бажання, поєднувати Пашу з Тоцьким. Різні величини, хоча сволочуги однакові. Як не крути, а те, що називається дійсністю, бздить прямо в обличчя, як наречений після медового місяця. Недолугість та недоумкуватість виховання — ось що можна порівнювати. Решті можна вірити, як злодію, що поцупив у вас гаманця і розводить балачки про Царство Небесне.

Тоцький, самої чистої води пролетарій житомирських лісів, з репаною пикою, зманіженою, нині вже відсутньою, мандруючою десь до полтавського краєзнавчого музею, як забальзамована голова трипільського царка. Народився Тоцький в такій глушині, що вовки кидалися під дула мисливців, аби тільки туди не потрапити. Як і всі дрімучі злидні, він народився обдарованим хапугою. Згодьтесь, вкрасти, якщо навіть бажаєш, теж треба вміти. Кожен краде — у футболістів ноги, у гімнасток тіла, у боксерів кулаки, у сексапільних усе гамузом, в додачу з любов'ю. На все є ціна і покупець. Читай, злодійкуватий менеджер.

Тоцький батька називав божевільним, а матір доброю і порядною жінкою, при цьому, вже з роздобрілою рожевою пичкою, набожно хрестився і цілував пучки пальців. Про Тоцького я можу розказувати все, бо він годинами торохкотів переді мною, одягнений в чорну жіночу білизну, як на сповіді. Про матір Тоцький говорив, що дуже схожий на неї характером і навіть до сих пір відчуває фізичну залежність. При спогадах. Це викликало у нього розчулення, захват, ейфорію. Тоцький лив ріками сльози, з гримасою солодкавості і гидування він оповів, як з годину спостерігав за статевим актом батька і матері. Розреготався весело і щиро. Це був такий кайф! Ти просто не уявляєш, моя кицю. Це навіть більше, аніж спостерігати, як трахаються собаки! Це його теж збуджувало. А років у десять, кицю, я бавився з дівчатками, гладив їх, цілував… Так, нічого особливого. Мастурбувати він почав років з тринадцяти. По чотири і п'ять разів на день. Уявляючи, як він бере маленьку дівчинку, гладить їй сідниці, заставляє смоктати член. Іноді в його фантазії приходили дорослі жінки. Але вкрай рідко. Одного липневого дня він спіймав курку, дуже збуджений, засунув їй член. І швидко кінчив. Пробував з індичкою, але це Тоцькому ледь не коштувало очей. Індик виявився ревним захисником. Тільки у вісімнадцять років у нього була, як то кажуть, перша сексуальна ініціація. Відразу з трьома жінками. Є така порода погані, будь ти найцнотливішою, якій ти не можеш не дати. Це не піддається ніякому роз'ясненню; ну, приміром, — світить сонце, то якого хєра воно світить? Ось так. Ви бачили розводи на воді за кілька хвилин, коли впав камінь. Візерунки на сірих сукнях, на невиразній тканині, сіре робиться ще невиразнішим, у тому є витончена привабливість, бо світ очуміло та феєрично проскакує, а його неможливо не те щоби наздогнати, а навіть зрозуміти. І тоді на ваші моління хтось відповідає; і приходить не пропалений кулями ковбой з вестерна, а Тоцький, здається, витонченість може підняти людину, але насправді в оглушливій тріскотні вона лише нагадує мавпяче кривляння над жбаном протухлої і заплилої жабуринням води. Витонченість. О! Ця витонченість піднімає над усім, робить її вищою і досконалішою, заводить у такі шпарини свідомості буття, що пересічному вантажнику годі і думати про подібні речі. Саме так думав Тоцький, вірніше, він уявлявся в очах тих, хто потайки, навіть не здогадуючись, чекав на нього, мов на доброго янгола або принца на білому коні. Тоцький міг зникати, мов сіра пляма, проявлятися сірою плямою на сірому тлі. Але ніколи не залишався в тіні. Він страждав не лише на моральний ексгібіціонізм.

Я особисто не хочу залишити на цій землі навіть попелу.

Тоцький усупереч сподіванням родини, братів і сестер, які його любили, цього балакуна і водночас скромнягу, що він єдиний виб'ється у люди, нормальні люди, а не буде таким же гірким п'яницею, як його батько, — дійсно пішов з дому, пішов у люди. Бажання володіти чимось реальним гнало його, мов допінг доходягу скакуна. Спочатку він перебивався такими-сякими заробітками, приставав здебільше у сім'ї молодичок з малолітніми дітьми. Далі можна було здогадатися. Довго він там не тримався. Відчуття небезпеки чи щось інше. Ані з дітьми, ані з матерями у нього поки що не виходило. Невикористана мрія рухала його, як і мене, до своєї точки опори чи до ями падіння. Різниця дуже хибка, як і кордон між поняттям про добро і зло. Банальщина.

Чим більше опускаєшся, тим більше відчуваєш чистоту світобудови. У всьому є свій сенс.