Софія Андрухович - Фелікс Австрія

Здесь есть возможность читать онлайн «Софія Андрухович - Фелікс Австрія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Видавництво Старого Лева, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Фелікс Австрія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Фелікс Австрія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Станіславів кінця XIX — початку XX століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, — долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев — у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.

Фелікс Австрія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Фелікс Австрія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Так думала я про Петра і відчувала до нього мало не ніжність. Він був гідною парою Аделі. Нічого злого ми від нього не зазнали.

Петро нікуди не відступився, як стояв твердо обома своїми кам’яними ногами на землі, втримуючи її у рівновазі, так на ній і залишився. До Аделі він не змінився. Зате вона змінилась до нього: тепер у її погляді світилась така собача вдячність, що мені ставало прикро і нудно. Під час вечері вона клала свою долоню на його велику згрубілу руку, ніби аж тепер вони по-справжньому поділяли щось спільне, аж тепер стали по-справжньому близькі.

Ніби замість того, щоб дати життя третій людині, вони повірили, що самі стали однією-єдиною істотою.

Тоді Петро і почав будувати той будинок, на який я тепер дивлюсь, коли раннього ранку стою на вулиці Липовій.

Будинок виростає з землі, мов величезна слимакова мушля, яку відкопуєш на городі. Будівля ніби й прямокутної форми, але завдяки нечітким хвилястим формам та опуклостям справляє враження відображеної в кривому дзеркалі. Під комірцями черепичних піддаш — видовжені вузькі віконця і схожі на вишивку візерунки з дрібних лискучих керамічних кахель: рудувато-коричневих, сіро-зелених, синіх. Вони звиваються і на основних стінах будинку, обплітають вікна і двері, оздоблюють колони, виступи, арки.

На наш будинок дотепер приходять дивитись роззяви. Так триває вже довго, відколи з фундаменту почали виростати химерні витвори. Я вже й не дивуюсь, коли, замішуючи тісто чи переціджуючи якусь трав’яну настоянку, зауважую навпроти вікон капелюшки і капелюхи, парасольки з мереживом і елеґантні ціпки, націлені в мій бік. Останніми роками в нашому місті почали будувати інакше: дерев’яні халупи горять і валяться, їм на заміну приходять міцні кам’яниці з цегли, виробленої на модерній цегельні Урмана; часто вони також мають башти, арки, колони, ковані й гіпсові прикраси, мозаїку й кольорові шиби з каштановим листям та павичевими перами. Але всі ці будинки стоять на своїх місцях, як їм і належиться. А наш будинок — схожий на марево, яке от-от розвіється. На хитрий магічний трюк, який несила розгадати.

Будинок має таємницю, про яку перехожі навіть не здогадуються. Позаду комина, з протилежного боку від вулиці, надійно захована за кронами лип, сидить кам’яна жінка, вирізьблена зі світлого пісковику, в якому при певній погоді (коли сонце не надто яскраве) починає рум’янитись рожевий відтінок — ніби під шкірою пульсує кров. Погляд жінки звернений до неба. Руки — простягнуті вперед в очікуванні чи проханні. Волосся — розвіяне і непокірне. А потилиця і верхня частина спини — порожнисті: такий був той камінь, з якого Петро зробив її. Сам він називає її «жінкою-глеком», і спостерігає за нею знизу, з нашого салону, крізь скляну стелю, ще одну його примху.

Частина стелі в салоні — із кольорового скла. Петро каже, це карта зоряного неба: усі відтінки синього, розмежовані мідними перетинками, золотисті та прозорі скельця між ними, які вкладаються в сузір’я. Є полум’яна комета з хвостом. Є планети — теж блакитні та фіолетові, майже чорні, і червона, і плямисто-брунатна, і золота. Крізь це скло світить сонце, розсіваючи по нашому модерному салону, по меблях з кольоровим лакуванням чудернацькі плями. Бліде сяйво місяця робить картину геть примарною.

Петро каже, що почав думати про це під час свого навчання у Відні — ним завдячував батькові, який перед смертю продав клапоть землі в селі Пасічній, де тепер проходить залізнична колія.

Те, у чому ми живемо, — будівлі, одяг, меблі, посуд, може не тільки служити нашим потребам. Водночас вони не конче мусять бути такі дорогі і прекрасні, що перед ними малієш і скручуєшся, як опалий лист. Усі ці предмети здатні бути продовженням думок і почуттів, розмовою, запитанням, твоєю власною відповіддю.

Але найкраще — їхня необов’язковість. Адже зовнішнє буяння все одно зводиться до однієї-єдиної точки, якою ти є. Точки, що тяжіє до порожнечі.

З того пункту вулиці, де я стою, наша вілла схожа на скрученого кільцями змія з десятком лукавих голів. Кахлі виблискують в денному світлі, як луска з коштовного каміння.

Сам Петро називає віллу «підводним палацом». Каже, що візерунки — то морські течії і стеблини водоростей, а пащі вікон — голови риб та глибоководних створінь, які нас охороняють. Каже, що мріяв стати мандрівником-мореплавцем, але так насправді й не певен, чи те море існує, чи то не байки.

У такому разі, кажу я, це не підводний палац, а затонулий корабель.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Фелікс Австрія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Фелікс Австрія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Юрій Андрухович - Московіада
Юрій Андрухович
Юрий Андрухович - Московиада
Юрий Андрухович
Софія Андрухович - Літо Мілени
Софія Андрухович
Юрій Андрухович - Таємниця. Замість роману
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович - Письменники про футбол
Юрій Андрухович
libcat.ru: книга без обложки
София Андрухович
Софія Андрухович - Жінки їхніх чоловіків
Софія Андрухович
Юрій Андрухович - Рекреації
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович - Дванадцять обручів
Юрій Андрухович
libcat.ru: книга без обложки
Юрій Андрухович
Отзывы о книге «Фелікс Австрія»

Обсуждение, отзывы о книге «Фелікс Австрія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x