Пауло Коельо - Одинадцять хвилин

— Гірше, аніж страх. Вони були вразливими. Вони, по суті, не розуміли, що вони роблять, знали тільки, що суспільство, друзі, їхні власні дружини вважають це важливим. «Секс, секс, секс! — ось основа життя», — кричить пропаганда, люди, фільми, книжки. Ніхто не знає, про що, власне, йдеться. Знають тільки, що це інстинкт, сильніший за нас самих, що його конче треба задовольнити. І якнайшвидше.

Годі. Я намагалася давати йому уроки сексу для того, щоб себе захистити, він робить те саме, та хоч би якими мудрими здавалися наші слова, — адже кожен намагався справити враження на іншого, — усе це було таким дурним, таким негідним наших стосунків! Я пригорнула його до себе, бо — незалежно від того, що він хотів сказати і що я думала про саму себе, — життя навчило мене багато. На першопочатку часів усе було коханням, було віддачею. Але незабаром змій з’являється перед Євою і каже їй: «Те, що ти віддала, ти втратиш». Так само було й зі мною — мене було вигнано з Раю ще в школі, й відтоді я взяла собі за звичай казати змію, що він помиляється, що жити важливіше, аніж зберігати себе для себе Але змій не помилявся, а я помилялася.

Я опустилася навколішки, повільно його роздягла й побачила, що його член висить собі, сонний, не реагуючи. Його це, здавалося, не збентежило, і я стала цілувати йому ноги, почавши від ступнів. Член почав потроху реагувати, і я доторкнулася до нього, потім узяла його в рот — і неквапно, щоб він не витлумачив це як «ну ж бо, готуйся діяти!» — стала цілувати його з ніжністю жінки, яка нічого не сподівається, і саме тому досягла всього. Я побачила, що він збуджений і почав торкатися моїх сосків, описуючи навколо них кола, яку ту ніч цілковитої темряви, розбудивши в мені бажання знову запхати його собі між ноги, або взяти в рот, або зробити все те, чого б він від мене хотів, аби цілком заволодіти мною.

Він не став знімати з мене жакет; рвучко нахилив мене над столом, так, щоб мої ноги впиралися в підлогу. Проник у мене повільно, цього разу без тривожного нетерпіння, без страху мене втратити, бо в глибині душі він також уже зрозумів, що це була тільки мрія і вона назавжди залишиться мрією, ніколи не перетвориться на реальність.

У той самий час, коли я відчула його член усередині себе, я відчула також його руку на своїх персах, на сідницях — вона доторкалася до мене так, як це вміє робити лише жінка. І я спізнала відчуття, що ми створені одне для одного, бо він міг стати жінкою, як тепер, а я могла стати чоловіком, як у ті хвилини, коли ми розмовляли або взаємно організовували потаємну зустріч двох пропащих душ, двох фрагментів, яких не вистачало, щоб завершити будівлю всесвіту.

Мірою того як він проникав у мене й водночас мене торкався, я відчула, що він робить це не тільки для мене, а й для всього всесвіту. Ми мали час, мали ніжність і знали одне одного. Атож, було чудово прийти сюди, до двох наготовлених валіз, із бажанням від'їхати, бути негайно поваленою на підлогу й наколотою, пережити гвалтовний напад і страх; але було добре також знати, що ніч не закінчиться ніколи й тепер тут, над кухонним столом, оргазм стане не кінцем у собі, а початком цієї зустрічі.

Його член зупинився в мені, а пальці тим часом швидко рухались, і я пережила перший, потім другий, а потім і третій оргазм без перерви між ними. Мені хотілося відштовхнути його, біль насолоди був таким великим, що наче підім'яв мене під себе, але я стояла твердо, я була згодна, щоб усе було так, щоб я могла витримати ще один оргазм, або ще два, або…

…і раптом ніби якесь світло вибухнуло в мені. Я більше не була собою, я була чимось нескінченно вищим за все, що я знала. Коли його рука привела мене до четвертого оргазму, я опинилася в місці, де панував повний мир, а під час п'ятого оргазму я пізнала Бога. Після цього я відчула, що його член знову почав рухатися в мені, хоча його рука не зупинилася, я сказала «Боже мій» і вирішила віддатися всьому, що мене може тепер чекати, — пекло чи рай.

Але це був рай. Я була землею, горами, тиграми, річками, які впадали в озера, озерами, які перетворювалися на море. Він рухався в мені усе швидше й швидше, і біль змішувався зі втіхою, я могла сказати «не можу далі», але це було б несправедливо — бо в ті хвилини я й він були однією особою.

Я дозволила, щоб він проникав у мене стільки, скільки йому буде треба, його нігті ще впиналися в мої сідниці, а я схилилася, нависаючи над столом і думала, що немає кращого місця у світі, де можна було б так гарно кохатися. Знову скрегоче стіл, знову його дихання стає все частішим, нігті впинаються в моє тіло все глибше, і моя пуцька судомно стискається на його прутні, тіло до тіла, плоть до плоті, кістка до кістки, я знову наближалася до оргазму, він — до свого, і ніщо з цього — ніщо з цього не було БРЕХНЕЮ!