Руслан Найда - Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Кожна людина, незалежно від бажання, в житті стикається з проблемою вирішення свого власного фінансового питання. Фінанси й виживання – як два боки медалі. Я не наважусь сказати, що щастя в грошах, бачив десятки прикладів, що це не так. Але скажу, що гроші, матеріальна свобода – важлива складова пошуку щастя. Як на мене, щастя – це шлях до досягнення свого життєвого покликання.

На початку шляху до фінансової свободи нам усім треба навчитись, від чогось відмовлятись заради досягнення мети. Але без крайнощів – не треба морити голодом власну сім ’ ю. Якщо чогось дуже хочеться, то необхідно знайти ідею, як це отримати, не зашкодивши основній справі. Усе починається з ідеї. Це можливо. І неодмінно святкувати маленькі перемоги! Організм цього потребує. Не тільки застіллям, а й поїздкою чи подарунком, які запам’ятаються й пізніше стануть маяками чи віхами маленької перемоги.

А маяки потрібні всім… У складні моменти маяком може бути висока мета або відпочинок на морі, чи зустріч з добрим другом сам на сам. Щось таке, щоб усвідомити тимчасовість ситуації. Мені така тактика завжди допомагає.

Узагалі, в житті, як і в бізнесі, найкраще робити те, що підказує серце. І надалі не буде на кого вину перекладати. Ми всі просуваємось по накресленому шляху. І проблеми тільки підштовхують нас до прогресу. Не скажу, що до порад не треба прислухатися. Просто їх не треба сліпо виконувати. Хай би там що я робив, завжди знаходились критики, панікери і пупери-заздрісники. Але для чого витрачати на них час? Сіра маса ніколи не любить вискочок, а тільки вискочка й може чогось досягнути.

Коли слухаю критику або пораду в бізнесі чи мистецтві, то найперше – намагаюся вислухати. Одночасно з ’ ясовую для себе, хто зі мною говорить, який людина має досвід, чого досягла в житті сама. Не варто слухати порад про бізнес тих, хто все життя працює на боса – нерозумно питати в продавця енциклопедії, чи потрібна вам енциклопедія.

Звичайно, до друзів варто прислухатись, цінувати й радіти зустрічам з ними. Справжні друзі – великий подарунок долі, навіть якщо виникають непорозуміння. Але не можна сліпо слідувати порадам, не можна, щоб вони збили з основного шляху. Найкраще, коли вони вас лише підштовхнуть. А обмін ідеями, думками, взаємопорозуміння – то якісний час нашого життя. Без друзів життя ніби засихає. Це особливо гостро відчувається в імміграції. Той, хто говорить твоєю мовою, підсвідомо сприймається як рідний, як друг. Та не завжди так є насправді. З людьми інших пластів культур також рідко коли виникає повний контакт. Життя з часом усіх розставляє на свої місця, і дуже різні. Тут уже спрацьовують соціальні і професійні статуси, особисті успіхи й інтереси. Але завжди з друзями варто порозумітись і не доводити до розриву, навіть якщо є суперечності.

Люди, які вміють утримувати друзів, мають набагато більше шансів для фінансового успіху (славнозвісні контакти, які вирішують майже все…). Як кажуть американці, справа не в тому, ЩО ти знаєш, а КОГО ти знаєш. У моєму бізнесі в мене завжди були друзі будівельники, інженери, ріелтори, банкіри – і хоч не відносив ніколи їх до розряду споріднених душ, свою роль вони таки відіграли. Хороший бізнесмен завжди триматиме навколо себе людей, розумніших за нього у своїй професії. У них можна вчитись і вдосконалюватись. І про себе їм давати знати.

Сім років тому вийшла стаття про мою участь у реставрації Капітолію, і навіть зараз та стаття допомагає з мистецькими замовленнями. Скульпторові потрібна реклама, доводиться весь час іншим про себе нагадувати. І це завжди спрацьовувало – через нові можливості, ідеї, пропозиції.

Кожен, хто хоче досягти успіху в житті, повинен попрацювати над розробленням свого іміджу. Інакше можна перетворитись на одного з пузатих відвідувачів київської «Козирної карти». У жодному ресторані світу не побачиш такої кількості клонів. А справжній імідж треба постійно оновлювати, аби тільки не втратити те, що відрізняє неповторну особистість від інших – свою суть.

Мені завжди подобалось ділитись і обмінюватись інформацією з друзями, хоч багато хто воліє тримати дистанцію і своїми відкриттями ні з ким не ділитися… Це справа персонального вибору. А частина мого іміджу – це взаємообмін ідеями. Якось я помітив, що життя розвивається за своєрідними циклами, для мене – це п’ятирічки. Приблизно кожні п ’ ять років відбуваються кардинальні зміни в мисленні, сприйнятті світу. Зважаючи на це, я почав планувати своє життя відносно таких циклів. Аби вичерпати жилу чи втілити в реальність ідею. Для мене це працює, як частина іміджу.