Лариса Денисенко - Калейдоскоп часу

А ще я думав про те, що зараз винаймати квартиру я не зможу. Як не зможу винаймати її певний час. Бо я маю виплачувати кредит за свій автомобіль. Я нормально заробляю, насправді в мене дуже хороша робота, я – маркетинговий аналітик, це цінується на ринку послуг. Але все одно не до такої міри, щоб я міг дозволити собі купити хату. Я переїхав би жити до Милиці, але тут теж були свої «але». Перше – Милиця жив із мамою. Друге – Аделіна ніколи б не зрозуміла, якби я оселився жити з кимось, а не з нею. До кого має повертатися вона? Вона звикла до певного стилю життя. Правда, невідомо, чи повернеться вона, бо життя в мене розпочало свій новий виток і я б не сказав, що почуваюся надзвичайно щасливим, може, й Аделіна кинула мене. До купи. Звісно, що, крім Милиці, у мене були й інші друзі. Але вони поділялися на друзів-партнерів, друзів-клієнтів, приятелів поза визначеними категоріями. Можливо, деякі друзі-партнери та друзі-клієнти були б раді розділити зі мною побут. Утім, я не був переконаний у цьому. Бо не знав, як сам поставився б, якби, наприклад, Олег чи Богдан, люди, у яких унормоване життя, квартира, машина, гарна дівчина або дружина, банківський рахунок, відпочинок двічі на рік, у голові маркетингові схеми та плани розбудови заміського житла, звернулися б до мене з проханням пожити зі мною місяць-другий. Можливо, я б залюбки пішов їм назустріч, але неодмінно подумав би: «Ого! А в тебе не все гаразд, приятелю». А я не хотів, щоб хтось думав, що в мене не все гаразд. То вже ні. У мене все супер. Так і знайте всі.

«Батьку, слухай, а ви хіба не плануєте повертатися до США? Думаю, що Кл… кх… гх… Шу там легко знайде роботу, переклади ж її професія, сама казала, та й у тебе там усе нормально. Хіба ні?» – «А? До Штатів? Власне, ні. Не плануємо. Я думав, що ми з тобою про це говорили. Річ у тому, що мені давно там нудно, а тут так усе склалося, що я вже домовився долучитися до одного цікавого бізнесу. Пам’ятаєш Павла Валентиновича? От, ми з ним зустрілися, він запросив мене взяти участь у новому проекті, пов’язаному з розробкою досконалої системи пошуку. Якщо все вийде, може бути революція, ми поборемо Google, потім тобі розповім, доволі цікаво, я подумав та погодився. А в Шу тут будинок, мати, контора, вона відповідає за своїх співробітників».

Моя б воля, я б залюбки допоміг усім співробітникам Клятої Шу прослідувати за своєю керівницею до Вашингтона. Ще б гроші на кишенькові витрати видав. Я знав, що батькові в США буває нудно. Ну то й що? Мені тут також буває нудно, та всім буває нудно. Батько у Вашингтоні мав нормальну роботу, дві машини, спортзал у своєму будинку, мав друзів, відпочинок у Мексиці і все таке інше, він навіть писав невеличкі статті до місцевої газети на суспільні теми, товаришував із дітьми російських акторів, які мешкали поруч, – як можна так легко з усім цим розпрощатися? «Не хочу втручатися у твої стосунки з Аделіною, – сказав мені на це батько. – Але судячи з усіх твоїх запитань, ти ніколи в житті не кохав, малий. Але в тебе ще купа часу і можливостей позбутися нарешті підліткових штанців».

У мене купа часу, а в нього вже нема, так, чи що? Сплинув? Тому він учепився в першу-ліпшу? А він своїх штанів уже позбувся? А хто кидається на книжки на задньому сидінні авто та вовтузиться з ними? А хто злодійкувато оглядається, а потім жбурляє яблучні недогризки за вікно? А хто половину обгорток від цукерок відносить у смітник, а половину закидає за канапу, щоб ніхто не подумав, що він цукерковий ненажера? А хто закохався в жінку, яка, коли злиться, грайливо тицяє йому в груди кулачком? Доросла це поведінка? А мені що робити? То хто щойно вдягнув мене в ці кляті підліткові штанці однією фразою? Навіщо він це зробив, чому? Шантажування віком, на мій погляд, це вже остання справа. Час від часу аргумент віку використовують усі батьки. Не можна віком гратися.

Та й звідки він знає, що кохає Кляту Шу? Усе це ілюзії. Що в ній хорошого? Не розумію, я просто не розумію. Якщо подумати, то її причини захоплення батьком я усвідомлюю. Батько – впевнена в собі людина, у нього є професія, яка допомагала йому виживати та ставати на ноги в будь-яких ситуаціях та будь-якому середовищі. У нього навіть є хата в Америці. О, забув сказати, батько майже виплатив американський кредит за житло. Тут йому теж є де жити. Він – здоровий і в нього є кошти. Батько симпатичний, я не розуміюся на чоловічій красі, але так говорили материні подруги. Вони залицялися до нього. Тому що він природний блондин, високий, стрункий, у нього ямки на щоках і правильні риси обличчя. Він нормально вдягається. У батька багато переваг.