Лариса Денисенко: Кавовий присмак кориці.

Здесь есть возможность читать онлайн «Лариса Денисенко: Кавовий присмак кориці.» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. категория: Современные любовные романы / на русском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Лариса Денисенко Кавовий присмак кориці.
  • Название:
    Кавовий присмак кориці.
  • Автор:
  • Жанр:
    Современные любовные романы / на русском языке
  • Язык:
    Русский
  • Рейтинг книги:
    4 / 5
  • Ваша оценка:
    • 80
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5
  • Избранное:
    Добавить книгу в закладки

Кавовий присмак кориці.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кавовий присмак кориці.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

 Інколи видається, що достатньо пришвидшити ходу, і вже за наступним поворотомбуде саме те місце, куди мріяв потрапити усе своє життя. Тобі достеменно відомо, яке воно. І ось ти на місці, але і місце виявляється іншим, і оточують тебе зовсім не ті, про кого мріяв ще вранці... Він думає, що народжений кохати тільки її, вона думає, що нарешті знайшла своє кохання у особі його батька, його батько просто кохає іншу людину. І ця історія непорозумінь може виявитися трикутником, або чотирикутником, а може й тим, чому поки що немає назви у нашому вимірі.

Лариса Денисенко: другие книги автора


Кто написал Кавовий присмак кориці.? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Кавовий присмак кориці. — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система автоматического сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кавовий присмак кориці.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Не бойтесь закрыть страницу, как только Вы зайдёте на неё снова — увидите то же место, на котором закончили чтение.

Лариса Денисенко


Кавовий присмак кориці.

Ми сидiли поруч i уважно дивилися, розглядали, придивлялися до спини одного лiтнього, але доволi, здавалося, бадьорого чоловiка. Чоловiковi, мабуть, було добре, а може, йому було й зле - важко сказати, як почувається людина, яку бачиш у барi. Бачиш її спину. Хоча, вiдверто кажучи, нашi спини мають рiзний вираз, деякi з них набагато цiкавiшi за нашi справжнi обличчя. Спини - iндивiдуальнi, обличчя можна змiнити, але спини ти не змiниш. I все ж сказати, - добре людинi чи навпаки, - важко, вiд болю ж бо чи з радощiв

ми робимо те саме. Принаймнi я маю на увазi нас, слов'ян.

Не знаю, з чого тiшаться французи, американцi, кубинцi, нiмцi або норвежцi. А тим бiльше, що роблять такi екзотичнi для мене люди, як албанцi чи данцi (з данцiв я взагалi знаю лише Русалоньку, казкаря Ганса Христiана Андерсена i Гамлета, та ще й не особисто. Бачте, не дуже широкий зрiз. Про албанцiв менi взагалi нема чого сказати). Хоча я маю пiдозру, що вони знаходяться коло чогось такого самого, просто я не маю доказiв, крiм статистичних даних щодо рiчного вживання ними вина та пива. А я не вельми довiряю будь-яким статистичним даним. Коли хтось при менi за остаточний аргумент посилається на данi, наприклад, «Соцiс-Геллап», менi починається гикавка, зсуваються брови, до того ж дуже чухається спина. Вiдтак, я радше визнаю, що мало розумiюся на тому, що роблять французи i решта народiв, коли їм добре або зле, нiж наполягатиму, мовляв, натовпами вони бiжать до шинкiв, поглинаючи старанно зафiксованi статистикою обсяги вина й пива.

Але ми, слов'яни, якщо нам сумно, чи якщо нам радiсно, це вже я вiдчув на собi та знаю з досвiду багатьох приятелiв, iдемо до будь-якого генделика i трохи напиваємося, або не трохи, але напиваємося, це вже напевно. Ми неодмiнно напиваємося. Незважаючи на наше соцiальне становище, кiлькiсть грошей у гаманцях чи на рахунках, наявнiсть коханок, коханцiв, батькiв, невдячних або вдячних дiтей, собак, котiв, черепашок, мораль, звички, належнiсть до будь-якої партiї, сповiдування релiгiї, наявнiсть друзiв, презирство ворогiв, ювiлейнi грамоти та будь-якi нагороди, синцi пiд очима, синцi на серцi, судимiсть, умiння плести марокканськi ковдри чи iнтриги тощо. Ми напиваємося.

Цей чоловiк утiшав себе коньяком. Як це зазвичай кажуть у потязi № 91 «Київ-Львiв»: «Шановнi пасажири, в нашому вагонi-ресторанi ви зможете випити горiлки, шампанського, вина або коньячку». Вони так лагiдно промовляють оте «коньячку», що годi вiдмовити собi в чарцi, iншi напої порiвняно з «коньячком» уявляються грубими, несмачними i нездатними зiгрiти душу. А це важливо, аби тобi щось, коли вже немає когось, зiгрiло душу. Чоловiк беззастережно любив цей напiй. Коньячок. Бо вiн його не пив. Той йому смакував. Трунок кольору прибалтiйського бурштину крiзь шкло келиха вiн грiв у своїй великiй руцi, грав зi шляхетною рiдиною, похитуючи келиха, торкався твердими губами вiнець i лише змочував губи. Замрiяний погляд. Либонь, чоловiковi було добре або настiльки зле, що вiн намагався забрати все позитивне, що дарує нам ритуал ужиття алкоголю. Останнi залишки позитивного. Виноградний присмак чужого щастя.

Що можна було сказати про цього чоловiка або спочатку про його спину, крiм того, що це - чоловiча спина? Не знаю, бо iнколи не можу бути об'єктивним, дарма що намагаюсь, бо я - супротивник суб'єктивiзму в усiх його проявах. Але зараз спина цього чоловiка була для мене змалку знайомою спиною, згорбленою спиною мого втомленого бурхливим теперiшнiм життям батька. А юнаковi, що сидiв неподалiк вiд мене, майже поруч, мабуть, здавалося, що ця спина - надiйна, засмагла, досi гладка, чудова спина. Спина його досвiдченого коханця. «Отаке лайно», - сказав би мiй молодший брат Андрiй, котрого за любов до Рембо, Бюссi, гусячого паштету та притаманну йому певну жадiбнiсть я нарiк - Анрi. «Отаке лайно, друже». «Еге, це саме воно i є, брате». Отже, всi актори були на сценi. Не вистачало лише її. Її бракувало. Її справдi бракувало? Менi завжди її не вистачало, бракувало її гострих очей, тому я й вiдкинув думки про неї. Недоречно. Я вiдкинув усi думки про неї. Ще тодi, бiля її дверей, а може, саме зараз, - а може, й нi.

На цей час мiй батько не знав, що я знаю. Його приятель не знав, що

я знаю, що я - це я, та що той чоловiк iз сивим волоссям - саме мiй батько. Вони взагалi мало знали, не бiльше вiд того помiчали, а ще на менше звертали увагу. Слiпцi. Закоханi слiпцi. А от я знав багато. Навiть забагато. Тодi я ще не визначився, добре, чи нi - те, що я знаю. Навiщо воно менi, i що з цим робити. Я просто знав. Це моє знання гойдалося в гамаку, мабуть, вiдпочивало, ще не вирiшивши, - чи прослизнути крiзь дiрки та розчинитися в повiтрi, а чи, навпаки, мiцно вчепитися за плетиво, продовжуючи гойдатися. Мене нудило вiд цього знання, але водночас перехоплювало подих вiд цiкавостi. Те саме я вiдчув, коли вперше спробував отi японськi, хваленi богемою, «сушi». Сира риба на звареному рисi, який сформовано на взiр пирiжка. Вiдраза та цiкавiсть. Таке поєднання. Вiдай, через моє знання цiєї iсторiї, через мою цiкавiсть я вам її зараз i розповiдаю, бо, погодьтеся, важко щось розповiдати, коли нiчого про це не знаєш, якщо не маєш жодного уявлення. А от уяву я завжди мав. До того ж» - напрочуд багату. Мої знання i моя уява.

Читать дальше

Похожие книги на «Кавовий присмак кориці.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кавовий присмак кориці.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


Олесь Ульяненко: Жінка його мрії
Жінка його мрії
Олесь Ульяненко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Карлос Руїз Сафон
Марина Дяченко: Шрам
Шрам
Марина Дяченко
Анджей Сапковский: Відьмак. Володарка Озера
Відьмак. Володарка Озера
Анджей Сапковский
Отзывы о книге «Кавовий присмак кориці.»

Обсуждение, отзывы о книге «Кавовий присмак кориці.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.