Тадеуш Конвіцький - Малий апокаліпсис

— Жоден письменник, гадаю, не може вдавати, ніби до нього нічого не існувало; вся література — це суцільний діалог, розмова, полеміка. Роман Орвелла, як на мене, занадто абстрактний, умоглядний. Реальність виявилась не лише трагічнішою, а й комічнішою; цей трагікомізм мене, власне, й найдужче цікавить.

Ви, певно, знаєте, що я родом із Віленщини, один рік я навіть ходив до радянської школи і вивчав там сталінську конституцію. А під час війни й трохи по війні воював у Армії Крайовій. І був свідком страшного сум’яття, привнесеного на білоруські, литовські, польські, українські землі більшовизмом; свідком страшної ломки етичних, релігійних, національних та інших засад. Я маю цілком особистий досвід спілкування з тоталітарним режимом і намагаюсь у різних книгах по-різному його осмислювати.

— Вчора я переглянув інсценізацію «Малого апокаліпсису» в «Атенеумі»; сценічна адаптація твору, як я зрозумів, робилась без вас, отож мені цікаво, як ви сприймаєте цей, по суті, співавторський витвір?

— Вистава зроблена жваво, дотепно, експресивно — мені, загалом, сподобалася.

— Але, по-моєму, у ній виразно переважає суто сатиричний струмінь, тим часом як загально гуманістична, філософська проблематика відходить на задній план або зникає зовсім. Я, в кожнім разі, не помітив там характерної для роману символіки, глибини, трагічності.

— До певної міри, це моя вина — я не зміг узяти участі в підготовці вистави. Викривальний аспект твору справді дещо спантеличує акторів і штовхає їх на легкий шлях шаржування образів. Але як професійний кіносценарист я звик ставитись до режисерів поблажливо — кожен з них має право на власну інтерпретацію.

— Що ж, сподіваюсь, ви так само великодушно поставитесь і до українських інтерпретацій вашого роману — якщо вони з'являться. А що б ви наостанок іще побажали своїм читачам на Україні?

— Передусім як уродженець так званих «східних кресів» я б хотів побажати нам усім, щоб ці землі, на яких тісно й незрідка трагічно перетинались історичні долі білорусів, українців, литовців, поляків, євреїв та інших народностей, не були землями розбрату й ворожнечі, взаємних підозр і докорів, а щоб були вони однією з підвалин того спільного європейського дому, стіни якого ми самотужки маємо закласти у цій частині Європи. Ці землі мають велетенський культурний потенціал, ще належно нами не опанований. Мусимо прагнути до такого світу, де ніхто не переглядатиме кордонів, тому що їх там просто не буде.

А ще я бажаю п’ятдесятимільйонному народові України успіхів у його прагненні до незалежності, на яку він має не менше право, ніж півторамільйонне Того чи кількадесятитисячний Ліхтенштейн.

… Коли матеріал уже був підготовлений до друку, пан Конвіцький разом з авторизацією тексту цього інтерв’ю надіслав до редакції прохання перерахувати належний йому гонорар за переклад роману «Малий апокаліпсис» у фонд «Діти Чорнобиля». «Ядерний апокаліпсис є логічним наслідком суспільного апокаліпсису, підготовленого політиками й ідеологами, — написав він. — Бажаю народові України пережити усі знегоди і, попри все, вижити».

Підготував Микола РЯБЧУК

Легіони польські — добровольчі військові формування. У першій світовій війні воювали на боці німецько-австрійського блоку.

Польська організація військова (1914–1923) — таємна військова організація, постала 1914 р. у Варшаві з ініціативи Ю. Пілсудського.

Армія Крайова (1942–1945) — польська конспіративна військова організація, що діяла в період гітлерівської окупації. Була підпорядкована емігрантському урядові в Лондоні.

Спілка військова молоді (1943–1948) — польська конспіративна організація, створена 1943 р. з ініціативи Польської робітничої партії.

Особливий дар ласки Божої; вирізнення даної особи з-посеред інших ( з грецьк .).

Психічний стан, що характеризується прикрою пригніченістю.

Рейтан Тадеуш (1746–1780) — депутат Новогрудський; на сеймі 1773 року уславився незламним опором проти поділу Польщі (зокрема, ліг на підлогу, аби не допустити посланників до зали сенату).

Цепелія — салони для продажу виробів народних промислів.