Петер Хьоґ - Тиша

— Поліція мене теж про це питала. Ні.

Вона спорожнила келих.

— Вони нічого не заплатили. Поліцейські. У мене дуже багато витрат. Я збираю експонати для музею. Це найбільше зібрання в світі. Як правило, я беру чотири тисячі. Якщо відразу ж можу дати відповідь. А якщо тобі потрібна буде якась фотографія, то це коштує на дві тисячі дорожче. Якщо вийде книжка, ти повинен мене в ній згадати.

Він дістав конверт із рештою грошей фонду.

— А щось про підготовку тих дітей у цирку ви чули?

— Черниці не мандрують з цирком. Можна поглянути на гроші?

— Я нічого не говорив про черниць, — зауважив він.

Він перерахував гроші на столі.

Її руки погладили купюри. Він упізнавав її звучання — звучання артиста. Вона була йому сестрою. За духом.

— Деякі з дітей вчилися в монастирських школах. Взимку. Коли в цирку не сезон. У східних країнах це звичайна річ. Ніякої ворожнечі між церквою і цирком. Діти трималися разом, коли приїхали в Данію. Трималися навколо Російської церкви. Їх збирала одна жінка.

Чорне око, моргаючи, дивилось на нього.

— Може, збереглася якась фотографія, — припустила вона.

Він поклав ще одну купюру на стіл.

— Подивися в проході.

Він покотив крісло до штабелю паперів. Проходом виявилася щілина між стосами. Її голос супроводжував його — пронизливий, як крик птаха.

— Зараз ти стоїш біля портрета з дарчим написом — мого дуже, дуже близького друга, Чарлі Рівеля. Праворуч від нього починаються альбоми.

Вони лежали на шести полицях, що тяглися вдалину, в темряву. Мабуть, щонайменше метрів тридцять стелажів.

— Один з перших, червоний із золотим тисненням.

Альбом був важкий, немов ілюстрована Біблія. На палітурці були пташині екскременти. Каспер поклав його на стіл.

Вона могла б одразу відкрити на потрібній сторінці, але не зробила цього. А почала поволі перегортати альбом. Перед нею проходила нескінченна низка ретельно наклеєних чорно-білих фотографій з нерозбірливими підписами. Чоловіки із закрученими вусами, що стояли схрестивши руки. Жінки, які могли б потягатися на арені з борцем сумо, при тому що ніхто б і щербатої копійки не поставив на борця.

— Вона збирала їх щонеділі. За містом, там у них було щось подібне до монастиря. У Баґсверді. Може, він і досі існує. Потім у неї виникли неприємності. Їй довелося відмовитися від своєї ідеї. Для артистів неділя — не вихідний день. І потім, чого це їй від них треба? Прийомні батьки були незадоволені.

Касперів погляд ковзнув по фотографіях. Він прислухався до них. Услухався в голос жінки. Він почув рух часу. Історію. Звучання було слабке. Більша частина подій лишає тільки слабку луну, цих людей на фотографіях уже немає серед живих, вони продовжували жити тільки в розкритому перед ним архіві свідомості. Скоро і цієї жінки не стане.

— Чи було в цих дітях щось особливе?

Її звучання змінилося. Порох часів зник. Каспер настроївся на те, що не мало до минулого ніякого стосунку. Йшлося про сучасне.

Він поклав ще одну купюру на маленьку купку. Вона облизнулася.

— Мені не так уже й багато років. Я тоді була дитиною. Але ходили чутки. Постійні чутки. Говорили, що дехто з великих власників цирків щось платив цим дітям. Тільки за те, щоб вони сиділи в шатрі. Під час вистав.

Вона підштовхнула до нього пляшку.

— Любий мій, можеш мені послугувати? У мене остеоартрит.

Він налив їй. Вона звернулася до африканки:

— Ти знайшла собі прекрасний шматочок плоті, голубонько. Хоча він і сидить в інвалідному кріслі.

Вона випила.

— Я всіх їх бачила. І Труксу [74] Ерік Трукса — псевдонім відомого данського ілюзіоніста Еріка Банґа (1919–1996). , і всіх до нього. Й іноземних ілюзіоністів. Усе це тільки ремесло. Ніякої магії. А проте деяким дітям платили. Говорили, що, як вони тільки приходили на виставу, цирк наповнювався глядачами. Всі квитки розпродано. Ніяких нещасних випадків на манежі. Звичайно ж, це марновірства. Але артисти — люди марновірні. Дві дівчинки загинули. Одна потрапила в дорожню аварію. Друга потонула. Пішли чутки. Чи не допоміг їм хтось піти з життя? Ревнощі. Інших директорів. Завжди хтось патякає. Але Хенрі мені все ж завжди говорив: «Є тільки дві речі, які можуть змусити людину скоїти вбивство: секс і гроші».

Пальці її затрималися на одній фотографії.

— Навколо людини може бути якийсь настрій. Як навколо мене. Птахи люблять мене. І чоловіки. Чоловіки і птахи. Вони боролися за те, щоб сидіти у мене на колінах. Можливо, навколо дітей був якийсь настрій. Я пам’ятаю декого з них. З повоєнних часів.