Марина Соколян - Кодло

— От чорт… — прошепотів Горан.

— Ей, що там таке? — запротестували ми з Дафною, — Читай вголос!

Звісно, я не мала потреби в зачитуванні тексу вголос, ще б пак, адже його писала саме я. Ну, власне, концепцію ми складали разом — а от текст був писаний моєю рукою. Отож, мова там йшла про наступне: дехто Лорд N дякував панові Фелоні за вчасне проведення першого етапу операції "Repentance", висловлював сподівання в тому, що відбір усіх 48-ми об’єктів операції відбудеться у заплановані терміни і декларував намір особисто взяти участь у формуванні execution squad — виконавчої бригади або ж загону розправи — кому як більше подобається. Це був взагалі багатозначний і каламутний текст, як і належить кожному пристойному секретному документу. Особливою моєю гордістю був логотип, себто герб таємного товариства: хрест, вписаний в палаюче кільце, що, як поетично зауважив Боян, нагадувало кельтський хрест на фоні соуейнського багаття. Навколо логотипа була ще стрічечка, на якій красувалася загадкова назва: Ancient Order of Noble Lords of Congregation. Це мальовидло було перебите за допомогою чорнила та ластику внизу листа у якості печатки, коло якої містився гарний готичний розчерк Лорда N.

Коли Горан почав зачитувати текст, навколо вже зібрався невеличкий натовп — до нас приєдналися студенти з груп Демінор і Мілтона, підійшли навіть кілька чоловік бамбузлівців, звичайно, не головний забіяка, але — найбільш допитливі — дівчатка, Лора і Дана. То й добре — чим більша аудиторія, тим краще. Після того, як текст було виголошено, на деякий час запала мовчанка, а потім водночас всі почали говорити.

— Що за чортівня?

— Яка ще операція?!

— Хто цей N?!!

— Execution? Squad?!

— А кого будуть страчувати?

Ми, аби не виділятися, підтримували ажіотаж такими ж афектованими погуками і ремарками. Народ розгубився. Не було, звичайно, одностайної переконаності, але певна стурбованість все ж таки мала місце. Навіть скептик Тоні похмуро кусав губу і не намагався все заперечити. Це було просто чарівно! І тут, на хвилі нашого невеличкого тріумфу, мені прийшла чомусь недоречна думка: якби Ханна була тут, напевне, її потішив би успіх одного з етапів нашої боротьби з бамбузлівцями… Мабуть, я засильно перейнялася її проблемами — хоч і застерігав професор Мілтон…

— Егм… А хтось бачив сьогодні Ханну? — поцікавилась я відсторонено.

Знов запала тиша. Колеги перезиралися не те що стурбовано — вже навіть трохи перелякано. Багато хто був очевидцем вчорашнього інциденту, про незрозумілі зникнення студентів йшлося ще раніше — а такі речі швидко набувають розголосу — тепер же все це лягло на основу зловісних натяків знайденого листа… Еван підморгнув мені, мовляв, добре використала момент, але, присягаюсь, це було не навмисне!

Ханну ніхто не бачив. Більше ніхто. З її кімнати зникли усі речі, а ліжко залишилось застеленим ще з учорашнього вечора.

Дві форми існування світу : текст і реальність.

Текст і реальність можуть переходити одне в одне шляхом

NB.Текстуальний опис реальних подій — теж лише текст, суб’єктивний переказ реальності (прикл.: "мозаїчна реальність" мас-медіа).

— віра в те, що події, які відбуваються в тексті, реальні.

— віра в те, що дійсні події — текст, вигадка.

: формування внутрішньої логіки вигаданого світу, сприйняття та очікувань щодо тексту (текстів).

приписування реальним подіям "текстуальних" законів, реальному світу — "вигаданих" стереотипів і установок.

Форми існування тексту : матеріальний текст (друкований, візуальний, аудіо і т.д.), вистава (гра), мистецтво; форми можуть перетинатися та взаємовпливати.

Сновидіння (+ стан афектації, трансу) — перебуває між текстом і реальністю.

Наступного дня визріла ідея здійснити тур по Школі. Звичайно, ми були вже добре знайомі з територією — зрештою, не так вже її і багато — але метою теперішньої екскурсії було з’ясувати походження "шаманських ритмів" і взагалі пошукати якісь матеріальні свідчення гіпотетичних безчинств, які тут кояться. Ініціаторами походу були Горан та його одногрупник Міхал, і ми були вдячні, що нам не довелося брати це в свої руки. Вирішено було дочекатися ночі, аби здійснити розвідувальні дії в таємниці від адміністрації.

Весь день, що передував героїчному походу, ми провели у стані нервового збудження, характерному для закоханого перед побаченням чи алкоголіка перед вечіркою. Правду (!) казав доктор Мілтон — обман, як і всяке інше задоволення, призводить до формування залежності… Втім, нам тоді було не до прискіпливого самоаналізу.