Владимир Винниченко - Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке)

Снiжинка. Ах, вибачайте, я думала...

Рита (раптом дико й люто схопившись, робить рух. неначе збира тьс стрибнути на неї. Рiзко). Вам чого?

Корнiй вста й озира ться.

Снiжинка (здивовано посмiха ться). Що з вами? Ви, дiйсно, як пантера, готовi кинутись на мене. Я прийшла на хвилинку спитати: чи Бiлий Медвiдь виїжджа , бо тодi атель хоче взяти Клара. Але я бачу... (З посмiшкою поверта ться йти).

Корнiй. Мо атель ?

Рита. Клара може брати. Ми їдемо.

Корнiй (здивовано). От ма ш! Мо атель ... З якої речi? От сть!

Рита. Ти ж не будеш лишати його за собою.

Корнiй. А, Боже... (Кудовчить волосся). Та хiба... Та я не знаю, чи ми поїдемо ще. Я не знаю. От! (До Снiжинки). Хай Клара не сподiва ться.

Снiжинка. А я вже думала...

Рита. Клара може сподiватись. Так i скажiть їй.

Корнiй. А, Рито, так же не можна... Атель мо , я в ньому роблю... А, ма ш... Чи поїду, чи нi, а атель ... (До Снiжинки). Хай шука iнше. От сть...

Рита (чiтко i глухо). Так?

Корнiй. Безумовно... Що ти за мене, справдi, той... Я сам знаю... Я за тебе не рiшаю...

Снiжинка. Так я й скажу. (З посмiшкою грацiозно вислиза з кiмнати).

Рита. Так, значить, ти не прода ш картини?! Корпiю! Гляди! Прода ш чи нi?

Корнiй. Рито... Не можна ж так зразу.

Рита. Нi, тiльки зразу! Нi?.. Нi?.. (Дрижить вся). Добре... (Кладе дитину на канапу). Вiзьмiть, мамо, Лесика. (До Корпiя). Чудесно. Тобi, розумi ться, бiльше хотiлося б з цi ю проституткою...

Корнiй (скривившись). Рито, Рито...

Рита. А що? Нi? Всякiй проститутцi сiм'я гидка... Ну, добре!.. (Бiжить до стiни, здiйма пальто, капелюх, одяга ться). Тебе душить сiм'я? Тобi дорогше полотно i Снiжинка? Так? Ти дума ш, що я буду твiй "очаг" берегти? На, ма ш, я тобi тепер покажу! Слухай, от тобi заявляю: ти не хочеш пiддержувати сiм'ї, i я не хочу. Ти живеш для себе, i я буду. Хай Лесик помира , менi все одно. Я не можу сидiти над ним i дивитись на те, як вiн гине. Я буду теж жить. Поки ти не згодишся продати картини, ти мене не побачиш в сiм'ї. Чу ш?

Ганна Семенiвна (тривожно). Рито, що ви таке задумали?

Рита. Мамо! Я говорю серйозно. Хочете - бережiть Лесика, хочете - нi, я тепер пальцем не вдарю, хоч би зi мною... (Люто зцiплю зуби. До Корпiя). Ти прода ш картину? Говори!

Корнiй (уперто). Рито, не безумствуй.

Рита. Нi?! Я тебе питаю: нi?

Корнiй (на злiсть уперто). Нi!

Рита. Ну, так прощай!! (Вибiга ).

Ганна Семенiвна. Рито!! Господи, що ж це дi ться? Сину, ради Бога, що ти робиш?! (Дитина почина плакати).

Корнiй (ста на колiна й почина потiшати її, цмокаючи i примовляючи). Цить, мо хороше, цить, дитинко, цить, хлопчик мiй бiлесенький. Мама твоя - дика, безумна, але вона вернеться.

Ганна Семенiвна. Сину! Скажи ж, що ти собi дума ш?

Корнiй (холодно, уперто). Нiчого, мамо... Лесик видужа ... Вона завтра прийде... Цить, мо покинуте бiдне медвежатко... Цить, мо життя, цить! (Дитина плаче. Пiдводиться, хапа себе за гриву й поводить з мукою головою). Ах, свинство ж яке. Боже мiй...

Завiса

ДIЯ ДРУГА

Артистичне кабаре, подiлене надво колонами. В другiй, заднiй половиш видно стойку з пляшками, закусками i т. п. За столиками публiка. Глухий гомiн балачок, музики i смiху. В першiй половинi ряд столикiв. Переднi порожнi. За заднiми сидять двi групи. В першiй позаду: Мiгуелес, Блек, дiвчина з бiлим боа, тихо балакають.

В другiй попереду: Кардинал - поважний суб' кт, з довгим волоссям, немолодий, одягнений з претензi ю на оригiнальнiсть; Лемонье - гарний юнак з похмурим лицем: Мiмi - гарненька "модель"; Сафо - жвава, непосидлива. Побiля крутяться гарсони.

Сафо. Гарсон! Гарсон! Прошу жовтого лiкеру на рахунок цього пана. (Показу на Кардинала).

Кардинал (поважно). Дитино! Не вводь в блуд одного з малих цих! А ти, сину мiй, не подавай, бо риску ш сво ю кишенею одповiдати перед хазяїном. Iстинно говорю тобi, Сафо: лукаву й жадну душу ма ш...

Сафо. Ха-ха-ха! Ти сьогоднi, мiй старенький, в чудовому настрою. Я беру з собою сьогоднi на нiч Мiмi, бо мiй Кардинал удушить мене проповiддю до ранку. (Жалiбно). Старе-ень-кий, я питки хочу, фi, соромся, скупердяго!

Кардинал. Дитино, сказано: аз прийду, i нап' теся. Чекай, прийде Емiль... i...

Хутко входить Штiф, худенький, вузьколиций, худий, сiруватий.

Штiф. Bonjour, messieurs - dames![12] A! Servus![13] Два Аякси!.. С ма те? Servus, Кардинал! (Тоненьким голоском до Мiмi). Мi-мi! (З Софо ручка ться сильно, бурно. Ляска по спинi Лемонь , що хмуро удсува ться). Гарсон! Вос! Раз-два! (Вiша пальто на вiшалку). Мої панове! Я весь горю! О, не коханням, не цим святим i... i чудоввм вогнем. (Позира на Лемонь ).

Кардинал. А грiшним i низьким голодом.

Штiф. О, нi! Сьогоднi я снiдав. Нi, щось iнше з'їда мою душу. Уявiть собi, кого я тiльки що бачив?