Михаїл Булгаков - Майстер і Маргарита

Тридцять тетрадрахм! —

Тетрадрахма (гр. τετράδραχμη) — грецька срібна монета (чотири драхми), що дорівнює срібному сиклю (шекелю або срібнякові) юдейського карбування або чотирьом римським динаріям; в Евангеліях не згадується.

Тридцять срібняків — вартість одного раба або найменша платня пастухові. Саме за тридцять срібняків Юда зрадив свого Наставника (детальніше про обставини цієї оборудки див. у кн.: И. Мельниченко. Когда и сколько заплатили Иуде Искариоту (историографическая повесть). — Киев: Парламентское изд-во, 2003).

…зазираючи у вікна, що виходять на вулицю… — Йдучи або їдучи вулицями Єрусалиму новозаповітної доби, перехожий чи вершник не міг зазирати у вікна, бо за східним звичаєм вікна жител того часу виходили лише у двір. На вулицю виходив глухий мур, єдиним отвором у якому були замкнені двері. Заможніші оселі мали у зовнішньому мурі ще лише високо розташований балькон, вікно якого завжди було ретельно зап’яте.

…за святковим столом, на якому лежало м’ясо козеняти, стояли чаші з вином між мисками з гіркими травами. — Ритуал пасхального застілля у єврейській родині описаний у Книзі Вихід 12: 8. «І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на огні та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах».

Гіркі трави (євр. — марор) — хрін та листя гіркого салату — символ гіркоти рабства.

…сина короля-звіздаря й дочки мірошника, красуні Пили. — За середньовічною легендою Пилат був сином майнцького (Германія) короля-астролога Ата (Atus), який за розташуванням зірок дізнався, що зачата ним цієї ж хвилі від першої-ліпшої жінки дитина стане могутньою та знаменитою; королеві привели першу стрічну жінку — дочку (або жінку) мірошника Пилу (Pila). Народжений хлопчик дістав ім’я Pilatus, складене з імен батьків (Pila та Atus). Більш вірогідним є вивід імени від латинського слова pilum — спис; pilatus — озброєний списом. Понтій (Pontius) — надане йому римське прізвище (номен).

…жебрака із Ен-Сариду… — Булгаков, можливо, вважав Ен-Сарид арабською назвою міста Назарета або приписав цю помилку Понтієві Пилату, який міг сплутати Назарет (араб. Ан-Насира) з Ен-Саридом (див. також прим. [49]). Проте на думку деяких істориків саме так — Сарид або Ен-Сарид — називався Назарет за часів Ісуса (A. Edersheim. The Life and Times of Jesus the Messiah. 1890 — Р. 103). Містечко о такій назві є в центральній частині нинішнього Ізраїлю, на рівнині Шарон, у 60 км на південний захід від Назарета та в 25 км на північний схід від Тель-Авіва.

Я почав службу за Валерія Ґрата. — Валерій Ґрат (Valerius Gratus) — четвертий римський прокуратор Юдеї (з 15 до 26 р.), за правління якого було призначено первосвященика Кайяфу (у романі Каїфу), попередник Понтія Пилата на посаді прокуратора (див. прим. [193]).

Якісь мандрівні фантазери, якийсь гурток, у якому передовсім не було жодних жінок. — Ця заява свідчить про свідоме викривлення та приховання фактів начальником таємної служби у доповіді прокураторові. Згідно з Евангеліями, до «гуртка» Ісуса окрім дванадцяти апостолів входили також святі жони, «дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, і Іванна, дружина Худзи, урядника Иродового, і Сусанна, і інших багато» (Лк. 8: 2, 3). На страті були присутні жінки, «що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа [Марія Клеопова], і мати синів Зеведеєвих [Соломія]» (Мт. 27: 55, 56), наближеними були також Марія та Марта, сестри оживленого Ісусом Лазаря (Ів. 12: 1–3).

…чи не заподіяв він собі смерть? — О ні, прокураторе… —

Авторський відступ від евангелійних реалій. Згідно з Новим Заповітом, Юду не було вбито, він, побачивши наслідки своєї зради й розкаявшись, повернув гроші первосвященикам і повісився (Мт. 27: 3 і далі) або загинув наглою смертю: «…він тріснув надвоє і все нутро його вилилось…» (Дії 1: 18). 30 юдиних срібняків священики не могли покласти до скарбниці храму, оскільки вони є ціною крови; на них було куплено місце під поховання бездомних. Обговорення версій смерти Юди в романі свідчить про велику справність таємної служби при прокураторі (алюзія на провокації такої ж служби НКВД СССР часу дії позабіблійної частини роману).

…протягом години викопала глибоку яму і в ній поховала трьох страчених. — Авторський відступ від біблійних реалій. Поховання Ісуса відбулося за пророцтвом Ісаї (Іс. 53: 9): спочатку було призначено поховати Його (отрока Божого) разом із злочинцями, але поховали Його окремо, в багатого, бо провини Він не вчинив, і не було в його устах омани. Тіло Ісуса за дозволом Пилата забрав «муж багатий із Ариматеї на ім’я Йосип», який оповив Його чистою плащаницею та поклав Його в новому своєму гробі, який він висік у скелі і, приваливши великого каменя до дверей гробу, пішов (Мт. 27: 57–60 — див. також прим. [343]).