Михаїл Булгаков - Майстер і Маргарита

О ні, ні, Афранію! — Афраній — це ім’я та характерні риси персонажу Булгаков запозичив від префекта (начальника) преторійської гвардії (поліції) Риму, вихователя та радника імператора Нерона Секста Афранія Бурра (Sextus Afranius Burrus, 1[?]–62), якого Тацит (Аннали 13–14) характеризував як чесну, справедливу, пряму та компетентну людину високої репутації. Помер від хвороби горла (рак?) або був отруєний на розказ Нерона. Відомі також дві особи на ім’я Люцій Афраній (Lucius Afranius). Один з них (народжений бл. 90 р. до н. е.) — римський комедіограф. Його комедії (понад 40) вважалися витонченими, дотепними та досконалими за стилем. До нас дійшли фраґменти лише однієї комедії Афранія (Comicorum romanorum reliquiae). Другий (помер 46 р. до н. е. — консул, легат Помпея Великого, який забезпечив перемогу Помпея в Еспанській (Іберійській) війні (77–72 р. до н. е.). Навряд чи можна вважати випадковою суголосність імени начальника єршалаїмської спецслужби з прізвищем Якова Сауловича Агранова (Янкель-Шевель Шмаєв, він же Янкель Шмаєвич Соренсон, 1893–1938), якого Маяковський ніжно називав «Агранич» — «найкривавішого слідчого ВЧК <���…> який став катом російської інтеліґенції» (слова Романа Гуля), одного з керівників ГУГБ НКВД, найближчого помічника Г. Ягоди (див. прим. [316]). Агранов спеціялізувався на роботі з представниками інтеліґенції, брав активну участь у мистецькому житті Москви, близько спілкувався з членами РАППу, ЛЕФу та інших творчих організацій (див. прим. [5]), втирався в довіру в літерацьких колах для вивідування інформації. Саме йому, як начальникові Спеціяльного («Особого») бюра у справах адміністративної висилки антисовєтських елементів та інтеліґенції, Ленін і Дзержинський доручили складання списків старої інтеліґенції, що підлягала депортації з РСФСР у 1922 р. Агранов несе особисту відповідальність за катування та розстріл сотень людей. З його ім’ям пов’язана загибель щонайменше чотирьох великих поетів: Гумільова (1921), Маяковского (1930), Клюєва (1937) та Мандельштама (1938). І прізвище, і прозвисько, і служба Агранова, напевно, були відомі Булгаковові, наприклад, від Маяковського (див. прим. [135]). Розстріляний 1938 р. за звинуваченням у належності до антисовєтської троцькистської організації. Посмертно не реабілітований.

…велетенський гостровухий пес сірої шерсти… — Ці ознаки Банґи відповідають подобі німецького доґа з притятими вухами або збільшеного вигадом автора німецького вівчаря (ще один натяк на зв’язок Пилата з Германією — див. прим. [353]). Ці породи навряд чи існували новозаповітньої доби. Найбільш вірогідно собака-охоронець Пилата належав до молосської породи (canis molossi), предкової форми мастифів. Саме ці аґресивні собаки використовувалися у війську Стародавнього Риму як сторожові та до цькування. За юдейською та ранньохристиянською традицією собака (на відміну від кота) вважався нечистою твариною, його не допускали до житла та храму — як у сучасному іслямі. Сучасне ж християнство виходить із засади Буття (1: 24), що «кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне» (1 Тим. 4: 4). Прив’язаністю до собаки поганин Пилат протиставляє себе юдеям. Сучасним відповідником-клоном Банґи в романі є пес Тузбубна московських слідчих (див. прим. [235]).

…називав Низа… — Низа (правильно: Ниса) — грецьке та римське жіноче ім’я (гр. Νυσα, лат. Nysa); у грецькій мітології — одна з виховательок Бакха (Вакха, Діониса), бога рослинности, покровителя виноградарства й виноробства (а відтак пияцтва, веселощів та розпусти). У грецькому перекладі роману це ім’я відтворено як Νίζα — пряма транслітерація російського написання.

…пішла в гостину до Енанти. — Енанта — грецьке жіноче ім’я, що виводиться з οίνάνθη — «цвіт виноградної лози», «ягідка дикого винограду», «виноградинка» або ενάντη — «супротивниця», «ворогиня»; саме так — ’Ενάντη — відтворено це ім’я у грецькому перекладі роману.

…до Гетсиманії, за Кедрон… — Гетсиманія (євр. [Ґет-Шманим] — прес на олію, чавило, олійня) — оточена маслиновими садами місцевість неподалік Єрусалиму, на протилежному боці долини, яка відділяє місто від Оливної гори та якою протікав струмок о назві Кедрон (євр. — «каламутний»).

…над храмом зайнялися два гігантські п’ятисвічники. — Ні в юдаїзмі, ні в християнстві свічники з п’ятьома раменами в обрядових діях не використовуються. З нагоди Пасхи над храмом (а скоріше у храмі, а також у помешканнях вірних) мав би запалитися один семисвічник — менора (див. прим. [284]). П’ятисвічники (а саме: «два п’ятисвічники») в романі є цілком виразною алюзією на встановлені на вежах московського кремля (1937 р.) світні п’ятикутні зірки (пентаграми); на час написання цього уривка таких зірок було встановлено саме дві (з п’ятьох). Єршалаїмський храм виразно зіставляється з московським кремлем.