Александр Подервянский: Рух життя, або Динамо [збірник]

Сінєглазка і Незнайка йдуть в просторную уборную, звідки в самом скором врємєні доносяться протівні женські п'яні матюки і звуки ляпасів.

Мальвіна.Боже мой, я етого не винесу. Какой мен, какой мужчіна!

Буратіно.Мальвіна, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.

Гурвінок.Та куда ж ви пойдьотє? Там Красна Шапочка іще з утра сідіт.

Мальвіна.Отстаньте от меня, кобєлі протівні, я етого нє винесу. Боже мой!

Мальвіна починає ридати. З уборної чути крики Сінєглазки.

Сінєглазка.Я їбала твої бабки, я їбала твою машину! Жлоб! Казьол!

Чути знову ляпаси і опять ридання Женській плач звучить в унісон красіво і мощно. Його звуки будять Самодєлкіна – матроса торговельного флоту, і Карандаша – художника-кічмена.

Самодєлкін(скидаз себе Артамона). Ха-га! Дєвушкі ридають, матроси сміються! (До Карандаша.) Антоніо, пад'йом! Ілі в тєбя собаку кінуть?

Карандаш.Не трогай, вона заразна. І вобще, якого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за бляді? Шо за розклади? Я Буратінові сказав, шоб помив посуду, блядь, де чистота, де ікебана? Щас всі у мене пойдуть на хуй!..

Самодєлкін.Ха-га! Ніхуя нє знаєте про матросів, салабони! (Дико реве.) «…Напрасно старушка ждьот сина домой…» Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в їбальнік!

Карандаш.Шо за Антоніо? Меня Карандаш звуть!

Самодєлкін.Ну, щітай, шоти довиябувався!..

Самодєлкін швиря собаку Артемона в рило Карандашу. Артемон і Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Він тихо плаче. Він сідає, охопивши голову двома руками, і плечі його трясуться. При цьому весьолість Самодєлкіна сягає вищого рівня.

Самодєлкін(дико реве). «…Єй скажуть, она заридає…»

Самодєлкін реве і танцює чєчьотку. З уборної раком вилазе відпизджена Сінєглазка.

Сінєглазка(стоячи раком). «…А волни бегут от вінта за кормой…»

Карандаш.А зараз всі на хуй пойдуть.

Гурвінок.Дайте мені жида, дружбани! Дайте жида – от моя просьба!

Сінєглазка стоїть раком на півдорозі між уборною і общою залою, вона блює і співає. З ванної чути веселі звуки, іздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопці гуляють. Не приймають участі в веселощах тіки плачущий Нєзнайка, Мальвіна і Петрушка, мовчазний карлік у кепці. Мальвіна підходить до ридаючого Незнайки, кладе йому руки на плечі і пестить його.

Мальвіна.Давайте уйдьом отсюда, я вас прошу! Уйдьом і будем счастліви.

Незнайка, кайфуючи, шо його пожаліли, з усією силою б'є головою в стіну і ридає ще голосніше.

Мальвіна.Ну, ну, нє нада. Она вас нє стоіт. Нє нада, хароший мой! (Ігріво.) А то, єслі ви нє перестанете, то я тоже заплачу. Ведь ви нє хотітє етого!

Відповіддю їй служать удари голови об стінку.

Сінєглазка(ікаючи). Вже всю штукатурку оббив, підарас…

Карандаш.Буратіно, я сказав – піди, ото, шо Сінєглазка наблювала, підмети, підбери штукатурку, це твої друззя, я їбу! Вобще, шо такое?…

Самодєлкін.Не волнуйся, Сільвіо. Зроби краще з мене пірата.

Гурвінок(зніма з стіни гіпсового пірата). Жид? Шо мовчиш?

Хрясь! Пірат-жид падає на підлогу, де розбивається.

Карандаш стовпіє.

Гурвінок(до Карандаша). Шо, жалко жида? Може, ти тоже жид?

Карандаш(злякавшись). Нє, я украінєць.

Самодєлкін(танцює чєчьотку). Ги! Такий, як я китаєць…

Входить Красна Шапочка, одягнута в красну рєзінову красну шапочку і більше ні в шо. Вона красива, мокра і лінива.

Красна Шапочка.Я так устала, тут такой шум! Буратіно, дружочек, я хочу посмотреть телевізор…

Буратіно кидається угождать красавіце.

Мальвіна(сама до себе). Курва! Вона устала! Целий день в ванне сідєть! Она устала, а я не устала? Сука голая!..

Красна Шапочка.Я не голая, а обнажонная.

Буратіно включа телевізор. В телевізоре Мнацаканов.

Мнацаканов.А щас предлагаю вам відєосюжеті з Каліфорнії. Два пасажирських експреса столкнулісь между собой. По прєдварітєльному подсчьоту чісло жертв прєвишаєт…

Раптово Мнацаканов помічає обнажонну Красну Шапочку, давиться і починає ікати.

Гурвінок(уверенно). Жид! Шо смотріш?

Мнацаканов.Я, собственно…

Красная Шапочка починає соблазнітєльно чухать собі живіт і хіхікає.