Александр Подервянский - Рух життя, або Динамо [збірник]

Михайлик.Оце вам, мамо, на очіпок, а оце буде на плахту. Оце, дивіться, наче дід голий, а все на мотузочку, як смикнете – дід розпадеться, а тут вам і скриньки маленькі, в одній помада, в другій рум'яна, таке… А оце я і сам не знаю що…

Михайлик вынимает несколько огромных и страшных нефритовых пенисов с драконьими зубами, явно китайской работы. Девки обалдело глядят на них, затем прыскают в кулак, давясь от смеха.

Михайлик.Оце лампа цісарська (виймає люстру, котра репрезентує дівчину з оленячими рогами), а оце – мушлі морські, ви, мамо, притуліть їх до вуха і почуєте, як Чорне море гуде. Оце (виймає муміфіковану і приємно оскалену голову турка в чалмі) – бусурмана вам на тин. Ви його біля воріт повісьте, зараз всі так роблять. А оце шаровари дівчатам привіз.

Михайлик показывает смешливым девчонкам прозрачные гаремные шаровары.

Мотря.Може, ти і невістку там мені сховав?

Михайлик.Е ні, чого нема, того нема.

Мотря стоит, осыпанная с ног до головы восточными дарами. Прямо тебе – Иродиада или царица Савская.

Михайлик.Ви такі гарні, мамо, їй-бо, якби не був ваш син, то на вас би оженився!

Мотря.А таке скажеш, синку. Стара я вже, негодна. Та й то сказать, страшні діла в світі робляться. (Вона нахиляється до Михайлика, шепче йому на вухо.) У Миколи Гнатового, що колись у твого батька осавулом був, у дворі нечисто!

Михайлик.Годі вам, мамо, дурних жінок слухати. Як на мене, то всі вони – відьми. Так, хлопці?

Хлопці.Свята правда, пане сотнику.

Михайлик.Де батько, де цей старий пень? Чого не зустрічає мене, чого горілкою не частує?

Мотря.Він ще зранку поїхав коней у пана Бардецького торгувати.

Михайлик.Ха! Знаю я тих коней!

Михайлик собирается сесть на коня, и уже одна нога в стремени, но в этот момент он замечает девушку в соседнем дворе. Подчеркнуто не замечая казаков, она развешивает белье и входит в хату. Хлопцы делают равнение направо, нога Михайлика застревает в стремени.

Михайлик.Мамо, хто це?

Мотря ( хреститься). Цариця Небесна, спаси, сохрани.

Михайлик уже в седле. Свистнул – и только пыль по дороге вьется Мотря шепчет молитву и крестится. Две дворовые девки внимательно изучают китайский зубастый пенис-дракон, противно хихикая. На одной из них – прозрачные турецкие шаровары. Сгибаясь под охапками соломы, во двор, где только что неизвестная девушка развешивала белье, входят Мыкола Гнатович и Приська.

Мотря (ехидно). Кумо, а що це за дівчина до вас приїхала?

Пріська.Яка дівчина?

Мотря.Така гарна – тут лєнти, тут стрічки, каблучка золота, брови чорні, тільки на ніжку трохи кульгава. До вас – племінниця з Полтави, еге ж?

Микола Гнатович (сідає на пеньок і витирає піт з чола). Казна, що ви мелете, кумо. Яка племінниця? Одна сестра була, та й ту татари в ясир взяли, коли я ще малий був.

Мимо него на огромной скорости проносится броненосец. Мыкола Гнатович свистом подзывает его, чтобы приласкать, однако внезапно до него доходит, что вокруг что-то не так.

Он протирает глаза и плюет через плечо.

Микола Гнатович.Що за чортівня? Святий Миколо, спаси і помилуй!

Мыкола Гнатович с интересом изучает свой двор. Приська, для которой эта чертовщина не в новинку, стоит в монументальной позе, всем своим видом выражая: «А я що тобі казала?»

Микола Гнатович.Ти диви… Такий килим, може, тільки в самого хана і є. А кури – цісарської породи. Таких не те що в Полтаві, а навіть в самому Чигирині нема. Шкода, що це все чортова мара. Ехе-хе, старий я став, пити негоден.

Старики входят в хату, где, кроме всего прочего великолепия: рушников, цепочек и пр., стоит стол, накрытый вышитой скатертью. Утка смирно сидит в своем закутке у печки.

На столе закуска, вареники в макитре, борщ в казане, кувшин сметаны, огромная паляница, колбаса, сало, зелень. Венчает обстановку штоф оковитой. Мыкола Гнатович, не долго думая, тянется к штофу.

Пріська (ехидно). Не пий, старий, то все'дно мара. Дай краще я вип'ю!

Приська лихо хлопает рюмку.

Микола Гнатович.Як це ти робиш, бабо?

Пріська (ще єхидніше). А це я тобі снюсь.

Микола Гнатович.А, но і уві сні випить можна.

Он наливает себе стопку, лихо опрокидывает ее и закусывает салом. В тот же момент получает от бабы ложкой по лбу.